Для мам і тат

Підготовка дитини до відвідування дитячого садка

Шановні батьки! У Вас і вашої дитини починається нове життя. Для того, щоб дитина почала це нове життя з упевненістю, була щасливою і комунікативною, я пропоную декілька рекомендацій:

1.            Впевніться в тому, що дитячий садок необхідний для вашої сім'ї саме зараз. Дитина відчуває, якщо батьки сумніваються, і будь-які їх сумніви використовують для того, щоб протистояти розлуці з вами. Легше і швидше звикають до нових умов діти, у  батьків яких не має альтернативи дитячому садочку.

2.         Розкажіть дитині, що таке дитячий садочок і чому ви хочете, щоб вона як і всі інші діти, відвідувала його. Зміст бесіди залежить від віку дитини. Наприклад, бесіда може бути такою: «Дитячий садок – це гарний будинок, куди батьки приводять своїх дітей. Я хочу, щоб ти познайомився і подружився з іншими дітьми і дорослими. В дитячому садку маленькі столики і стільці, маленькі ліжечка, маленькі умивальники, шафки і багато цікавих іграшок. Діти там їдять, гуляють, граються. Я дуже хочу піти на роботу, мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов у дитячий садок, щоб тобі також було цікаво. Зранку я відведу тебе туди, а ввечері заберу додому. Ти мені розкажеш як пройшов твій день, а я тобі розкажу, що у мене було цікавого на роботі. Більшість батьків хотіли б віддати в дитячий садок свою дитину. Тобі пощастило, що ти будеш туди ходити.

3.          Проходячи повз дитячий садок, з радісною інтонацією нагадуйте дитині як їй пощастило. Розповідайте рідним і знайомим в присутності дитини про свою вдачу, про те, що ви пишаєтесь своїм сином (дочкою) – адже його (її) прийняли в дитячий садок.

4.            Познайомте дитину з режимом дня в дитячому садочку. Якщо розповідь буде якомога детальнішою і якнайчастіше ви будете повторювати, тим спокійніше дитина прийме нові правила.

5.     Запитуйте, куди вона буде складати свої речі після прогулянки, як дитина засвоїла послідовність режимних моментів у ДНЗ. Дітей лякає невідоме, незрозуміле, але коли вони бачать, що очікувана подія відбувається так, як було обіцяно, то відчуває себе більш впевненою. Максимально уподібнюйте домашній  режим до режиму дитячого садка.

6.  Формуйте у дитини навички самообслуговування і особистої гігієни. Поговоріть з нею про можливі труднощі, поясніть до кого можна звернутись по допомогу і як вона повинна це зробити. Наприклад, якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи: «Я хочу пити», і Людмила Миколаївна наллє  тобі води. Якщо захочеш в туалет скажи про це. Спробуйте пограти в усі ці ситуації вдома.

7.            Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде так як вона захоче. Поясніть, що в групі багато дітей, тому вихователь, наприклад не зможе одягти одразу усіх, прийдеться трохи зачекати.

8.            Навчайте дітей знайомитись з іншими дітьми, звертатись до них, просити, а не забирати іграшки, пропонувати свої.

9.            Познайомтеся з іншими батьками, їх дітьми. В їх присутності називайте цих дітей по імені. Розмовляйте вдома про нових знайомих – Олену, Олександра та ін. Заохочуйте дитину звертатись за допомогою і підтримкою до інших людей у вашій присутності.

10.       Чим кращі ваші стосунки з вихователями, іншими батьками та їх дітьми, тим легше буде звикнути вашій дитині до нових умов.

11.       В присутності дітей не робіть критичних зауважень до працівників дитячого садка.

12.       Розробіть разом з дитиною нескладну систему знаків прощання, і вона буде легше відпускати вас.

13.      Пам'ятайте, що звикання дитини до дитячого садка може відбуватись не один місяць.

14.  Якщо через місяць ваша дитина ще не звикла до дитячого садка і ви відчуваєте потребу в контакті із спеціалістами, то педагоги, психологи, дефектологи, логопед, соціальний педагог чекають вас!

15.        Будьте терплячими!

СПІВПРАЦЯ З РОДИНОЮ ДИТИНИ З  ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

Успішний розвиток дитини з порушеннями психофізичного розвитку залежить від умов сімейного виховання, водночас дуже важливо вчасно включити дитину у корекційно-розвивальний процес у дитячому садку. Це може бути корекційний дошкільний навчальний заклад, або  інклюзивна група масового дошкільного навчального закладу. У будь-якому випадку дитина буде навчатися в умовах, які забезпечать ранню корекцію її психофізичного розвитку. Для того, щоб корекційний розвиток і навчання проходили успішно необхідна співпраця і взаєморозуміння між педагогами дошкільного навчального закладу і членами сім'ї дитини.

Основними напрямками в роботі педагогів дошкільного навчального закладу з сім'єю є такі.

§  вивчення особливостей сімейного виховання дитини;

§  розроблення і реалізація разом з сім'єю індивідуальної програми допомоги дитині;

§  просвітницька робота з батьками з метою розширення уявлень про особливості розвитку дитини порушеннями психофізичного розвитку, про прийоми і методи  корекційно-розвивальної роботи з нею;

§  розроблення на диференційованій основі системи взаємодії із сім'ями вихованців з метою корекції взаємодії «дитина-батьки».

Треба забезпечити сім'ї спеціальною літературою з проблем виховання дитини із затримкою психічного розвитку.

За потреби батьки консультують дитину у дитячого психоневролога. У такому випадку  вони мають слідкувати і виконувати всі рекомендації лікаря.

Педагоги корекційного дошкільного навчального закладу повинні допомогти батькам зрозуміти особливості психофізичного розвитку дитини, особливості вікового й особистісного розвитку їхніх дітей, відмінні від норми, допомогти конкретними порадами щодо виховання.

Педагогам дошкільного навчального  закладу важливо знати й розуміти особливості сім'ї, в якій виховується  хвора дитина. Дуже часто мікроклімат сім’ї, в якій зростає дитина з порушеннями психофізичного розвитку відрізняється від сімей, де виховуються здорові діти. Усвідомлення батьками того, що їх малюк не такий як інші діти, породжує у них сум’яття  і неспокій. Воно вносить в атмосферу сім’ї розлад між подружжям, між батьками і дитиною, інколи навіть веде  до неусвідомленого неприйняття дитини батьками

Батьки, найближчі  дорослі, педагоги  мають пам’ятати, що дитина з особливостями у розвитку більше, ніж здорова, потребує уваги до себе, вона часто вразливіша, і беззахисна. Найменший прояв недоброзичливості глибоко ранить її, нервова система стає слабкішою,  нестійка психічна рівновага порушується, вона звикає до постійних докорів,  стає замкнутою, що ускладнює її фізичні і психічні проблеми і сприяє патологічному розвитку особистості.  Адже дитина по-справжньому щаслива, коли відчуває турботу, увагу й любов найближчих людей. Для правильного виховання дитини важливо, щоб слова і справи батьків, педагогів  були завжди прикладом для дитини. Кожний їх вчинок, кожне слово  вагоме в процесі навчання і виховання, особливо стосовно дитини  з особливостями у розвитку.

Поради дорослим, які виховують дитину із затримкою психічного розвитку.

§  Особливістю дошкільників є навіювання.

§  Навіть у немовляти можна викликати почуття ніяковості – інтонаціями докору і відповідною мімікою. Пам’ятайте, не слова, а їхнє емоційне забарвлення та інтонація, спрямовані на дитину, викликають у неї відповідну емоційну реакцію.

§  ·        На виховання негативно впливає нерозуміння дорослими  особистісного   розвитку дитини. Скажімо, вони вважають малюка впертим, не розуміючи того, що він не може справитися з новим дорученням через особливості свого психічного чи фізичного розвитку або соматичного  стану.  Тому намагайтеся зрозуміти дитину, якомога частіше запитуйте себе: «Чому малюк так поводиться?».

§  Для формування особистості неприпустимим є неприйняття  батьками дитини.  Воно може виникати через нерозуміння поведінки, зумовленої низкою хворобливих виявлень, своєрідністю індивідуальних рис особистості, загостренням особливостей темпераменту, внаслідок хворобливого стану дитини. Підґрунтям неприйняття є ігнорування почуття власної гідності дитини, коли батьки відчувають внутрішнє незадоволення нею, вона їх постійно дратує, вони не довіряють досвіду, який у неї формується; нехтують її віковими можливостями і потребам, особливо якщо стосунки в сім¢ї надмірно жорсткі, навіть деспотичні. Або, навпаки, має місце вседозволеність. Неприйняття дуже часто призводить до неврозів, страхів, депресії, поглиблює силу дефекту. Цей чинник найвпливовіший у перші роки життя малюка, коли потреба у максимально емоційно-теплих стосунках з матір’ю надзвичайно необхідна.

§  Дорослим у вихованні дитини слід уникати, з одного боку, невідповідності між власними вимогами і сподіванням, а з другого – можливостями і потребами дитини. Найчастіше це виникає тоді,  коли у  дитини спостерігається  упертість або психічна розгальмованість чи загальмованість, внаслідок ураження центральної нервової системи. Треба пам’ятати – непослідовність вимог до дитини, тобто невідповідність між вимогами і контролем, призводить спочатку до збудження нервових процесів, а потім до їх перезбудження і втоми, а відтак – до стану психічного напруження.

§  Конфліктність у стосунках між  дорослими і дитиною може виникати через негнучкість дорослих. Так, вони або недостатньо враховують ситуацію, або невчасно реагують на неї, тобто програмують вимоги, не враховуючи ситуацію, нав’язують власну думку.

§  Неприпустимими є ставлення до дитини, що виявляється у  запровадженні жорсткої дисципліни й обмеженні самостійності; застосуванні примусу і репресивних заходів, зокрема й фізичних покарань; постійному контролі за поведінкою; нав’язуванні дорослими будь-якої точки зору; категоричності суджень, наказового, безапеляційного тону; у прагненні підкорити собі дитину.

§  У вихованні не треба вдаватися до надмірного моралізаторства. Наприклад, весь час соромити: «Ти дуже поганий, гарні діти роблять так.... Як тобі не соромно» та ін. Надмірна кількість зауважень і осуджень, зрештою, призводить до того, що вони перестають діяти.

§  Потрібно всіляко уникати недовіри до дитини – до її можливостей, життєвого досвіду, який збагачується. Не треба надмірно регламентувати і надмірно контролювати поведінку; вдаватися до надмірного піклування; численних пересторог і погроз. Потрібно довіряти дитині, вірити у її самостійність.

Дитина щаслива, якщо у сім¢ї панують теплі стосунки, а у дитячому садку її чекають і люблять; вона знає, що її завжди вислухають і підтримають, дадуть пораду; дозволяють виявляти власні почуття, чутливі до її потреб; якщо члени сім¢ї прості і безпосередні у спілкуванні і між ними немає розходжень щодо виховання дитини.

Батьки мають виконувати усі рекомендації педагогів дошкільного навчального закладу, в якому перебуває їхня дитина. Рекомендації можуть стосуватися як особливостей виховання, так і корекційного розвитку пізнавальної й емоційно-вольової сфер, мовлення дитини.

Розвиваючи дитину із порушеннями психофізичного розвитку вдома батькам бажано прислухатись до таких порад.

§  Усуваючи відставання у розвиту дитини треба коригувати всю її психічну сферу.

Мовлення, процеси пізнавальної діяльності (увага, сприймання, різні види пам’яті, мислення) взаємопов’язані, розвиток одних процесів відбувається на підґрунті інших, які, окрім того, можуть формуватися раніше; якість їх перебігу також залежить один від одного. Ось чому тренування у запам’ятовуванні, до якого часто вдаються батьки з метою поліпшити пам’ять дитини, не приносить очікуваного результату, оскільки воно базується на механічній пам’яті, яка мало позначається на розумовому розвитку дитини. Те, що дитина запам’ятала механічно, а не усвідомила і осмислила, рідко їй знадобиться. Це саме стосується й уваги. Часто дитина не може зосередитися на завданні, бо не розуміє його. Отже, для розвитку пам’яті, уваги, потрібен розвиток мислення. Звичайно, мислення проходить складний шлях розвитку, і його відставання на якомусь етапі може негативно позначитися у подальшому на формуванні інших психічних процесів. Тому дуже часто корекційну роботу з дитиною  треба починати із збагачення чуттєвого пізнання навколишнього світу, тобто набуття тих знань, уявлень, вражень, які у свій час дитина не отримала під час безпосереднього знайомства з предметами.

§   Пам’ятайте про підвищену здатність дитини втрачати увагу

 Під час занять з малюком потурбуйтеся, щоб довкола не було нічого такого, що могло б відволікти його увагу: зайвих речей, увімкненого телевізора чи приймача. Водночас той, хто займається з дитиною, і сам не повинен відволікатися сторонніми справами; при цьому  треба бути терплячим, доброзичливим, вимогливим до дитини. Відзначайте її найменші успіхи та заохочуйте до виконання.

§  Пам’ятайте про згубний вплив на головний мозок дитини  електромагнітного випромінювання яке виникає під час роботи комп’ютера, мобільного телефону.

§  тривалий час дитина з порушеннями психофізичного розвитку потребує допомоги дорослого.

§  Спочатку це може бути сумісна дія, яку дорослий виконує рукою малюка, а потім зразок, який він демонструє дитині. Дуже часто потреба у застосуванні зразка може бути досить тривалою.

§  корекційні заняття з дитиною доцільно проводити у вигляді гри.

Треба пам’ятати, що у дошкільника, особливо з порушеннями психофізичного розвитку, ще не сформована здатність до цілеспрямованого навчання, він навчається у грі. Тому не перетворюйте заняття на фрагмент уроку.

Таким чином, корекційний розвиток  дошкільника із затримкою психічного розвитку буде ефективним за умови сумісної співпраці педагогів  дошкільного навчального дитячого закладу, де перебуває дитина і членів сім'ї дитини.

Документи для оформлення статусу дітей

пільгового контингенту

На кожну дитину пільгового контингенту створюється папка, в якій повинен зберігатися пакет документів на неї (ксерокопія документів):

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування:

-         Свідоцтво про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1,2, 11 сторінка) дитини;

-         Ідентифікаційний код дитини;

-         Ідентифікаційний код опікуна чи піклувальника;

-         Єдиний квіток;

-         Паспорт опікуна/піклувальника (1,2,11 сторінка);

-         Свідоцтво про смерть батьків;

-         Рішення райвиконкому/суду про призначення опіки, про закріплення житла та/або майна, рішення судів з різних питань (наприклад, про позбавлення батьківських прав),

-         Довідки про наявність житла, майна,

-         Акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей;

-         Звіти опікунів.

Діти, реєстрація яких проведена згідно зі ст.. 135 Сімейного Кодексу України (зі слів матері):

-         Свідоцтво про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1,2, 11 сторінка) дитини;

-         Ідентифікаційний код дитини (за відсутності – код матері);

-         Довідка з управління соцзахисту про те, що мати дитини отримує матеріальну допомогу на утримання дитини, реєстрація якої проведена згідно зі ст.. 135 Сімейного Кодексу України, або довідка з відділу реєстрації актів громадянського стану про те, що реєстрація дитини проведена згідно зі ст.. 135 Сімейного Кодексу України;

-         Акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей.

Діти, постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС:

-         Свідоцтво про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1,2, 11 сторінка) дитини;

-         Ідентифікаційний код дитини (за відсутності – код одного з батьків);

-         Посвідчення, що підтверджує статус дитини, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС;

-         Акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей.

Діти-інваліди:

-         Свідоцтво про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1,2, 11 сторінка) дитини;

-         Ідентифікаційний код дитини (за відсутності – код одного з батьків);

-         Посвідчення, що підтверджує статус дитини-інваліда (з поновленим терміном);

-         Акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей.

Діти з багатодітних родин:

-         Свідоцтво про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1,2, 11 сторінка) дитини;

-         Ідентифікаційний код дитини (за відсутності – код одного з батьків);

-         Довідка з ЖЕК про склад  родини;

-         Акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей.

Діти з малозабезпечених родин:

-         Свідоцтво про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1,2, 11 сторінка) дитини;

-         Ідентифікаційний код дитини (за відсутності – код одного з батьків);

-         Довідка з управління соцзахисту про те, що родина отримує допомогу як малозабезпечена;

-         Акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей.

Діти військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, журналістів, шахтарів, які загинули під час виконання посадових обов’язків:

-         Свідоцтво про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1,2, 11 сторінка) дитини;

-         Ідентифікаційний код дитини (за відсутності – код одного з батьків);

-         Посвідчення, що підтверджує статус дитини;

-         Акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей.

Діти-напівсироти:

-         Свідоцтво про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1,2, 11 сторінка) дитини;

-         Ідентифікаційний код дитини (за відсутності – код одного з батьків);

-         Свідоцтво про смерть одного з батьків;

-         Акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей.

ПАМ'ЯТКИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Виконання домашніх завдань з дітьми

·        Питання, що стосуються виконання домашнього завдання з'ясовуйте з вихователем чи логопедом.

·        Для виконання домашніх завдань створіть домашній "банк" картинок різної тематики та іграшок.

·        Займайтеся з дитиною, граючи з нею.

·        Гімнастику для язика виконуйте перед дзеркалом разом. Наслідуючи дорослого, дитина вчиться.

·        Виправляйте недоліки дитини доброзичливо, спокійно. Підтримуйте її позитивними емоціями, не критикуйте її.

·        У разі потреби, якщо виникнуть труднощі при виконанні вправ з дитиною, отримайте додаткову консультацію.

·        Усі завдання виконуйте обов'язково.

Спілкування з дітьми

·        Розмовляйте з дитиною під час будь-якої діяльності. Розповідайте про те, що ви робите, і що робить вона сама.

·        Учіться уважно слухати дитину, дивлячись їй в очі.

·        Ставте відкриті запитання. Це стимулюватиме дитину давати повні відповіді.

·        Витримуйте паузу після поставленого запитання.

·        Розповівши дитині коротеньке оповідання, запропонуйте переказати його.

·        Розглядайте разом ілюстрації до оповідань, сюжетні картинки. Запропонуйте відповісти на непрямі запитання: "Що було до того, що тут зображено? Що сталося потім?".

·        Для збагачення словника дитини вчіть її називати предмети, що навколо, їхні ознаки та дії з ними.

·        Пам'ятайте! Ваша мова — зразок для дитини.

·        Завжди відповідайте на запитання сина чи доньки, підтримуйте їхню допитливість.

·        Любіть дитину й хваліть її за позитивні вчинки та правильні відповіді.