Почитайте дітям

Зимової ночі перед дев'ятнадцятим грудня Святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю.

Сивобородий, у довгій золотавій киреї, він заходить до кожної хати і кладе дітям у черевички або під подушки свої пречудові небесні гостинці. Правда, збитошникам Святий Миколай дарує хіба що прегарного прутика, бо з неба він бачить кожного з нас і добре знає, хто чемний, а хто й не дуже...

Святий  Миколай

- Що ти хочеш отримати в нагороду за добре життя на землі? - запитав Господь у Миколая, коли після смерті його душа постала перед престолом Всевишнього.

- Нічого не хочу, - відповів Миколай, тільки дозволь мені, Боже, хоч інколи сходити з неба на землю і відвідувати дітей, яких я дуже сильно люблю.

- Я знав, що ти про це попросиш. Ти зможеш це робити. Щороку, в день своїх іменин, сходитимеш на землю.

З того часу в ніч з 18-го на 19-те грудня Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям подарунки. Своїм прикладом він і нас заохочує чинити добро для ближніх і дуже радіє, коли і дорослі, і діти йому в цьому допомагають.

Ти, звісно, здогадуєшся, що ця розповідь про святого, який своїми молитвами лікує всілякі недуги, допомагає у скрутні хвилини, який оберігає подорожуючих на суші і на морі, відганяє від них біду; про святого, який знайшов своє щастя у тому, щоб служити Богові і дарувати радість іншим людям.

Його знають і шанують в цілому світі, до нього моляться і просять про опіку, йому навіть пишуть листи і запрошу-ють у гості! Бо він - святий Миколай Чудотворець.

Святий Отче Миколаю,
великий і предивний чудотворче,
Щиро благаю тебе,
поспіши до мене зі своєю поміччю,
за-хисти мене й усіх людей
від вогню й води, від голоду й пошести,
від тяжкої хвороби й несподіваної смерти.
Хорони мене через ціле моє життя.

Ще ніхто його не бачив,
Та у ліжечка дитячі
Він кладе під подушки
Подарунки і книжки.
Хочу я побачить чудо
І сьогодні спать не буду.
Довго-довго я не спав:
Все чекав, чекав, чекав...
Починаю вже дрімати...
Миколай зайшов в кімнату,
Він схилився наді мною
І лоскоче бородою.
Щось тихесенько шепоче.
Хочу я відкрити очі,
Та не можу, мабуть, сплю.
Миколая я люблю!
В. Паронова                                                                                         
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ                                                               
Нічка зорі розсипає,
Тихо-тихо сніг лягає,
Він до кожного віконця                            
Диво-дивне наближає.
І Андрійко, і Марійка
Кожен з них чудес чекає,
Бо готуються зустріти
Час Святого Миколая.
Знають діти: Миколай
Добрих, чемних поважає,
Гарним дітям у панчішку
Він дарунок укладає.
Хто не слухав - тому різку
Під подушкою ладнає.
Н. Яременко
ЙДЕ ДО ДІТОК МИКОЛАЙ
Через поле, через гай
Йде до діток Миколай.
У білесенькій торбинці
Він усім несе гостинці.
То ж бринить від щастя край —
Тут ступає Миколай.
Хоч надворі і пороша,
Сніться діткам, сни хороші.
Бо з дарунками в торбинці,
Є чудові сни-гостинці.
М. Пономаренко
* * * 
Ходить він завжди вночі
Має від дверей ключі,
Знає, хто живе і де,
Як себе щодня веде.
Чемним діткам, хоч потроху,
В чобітки та у панчохи
Він кладе потішки,
А нечемним - мишки!
Хто це? Швидко відгадай!
Це наш любий... (Миколай)
І. Бевз
ДОБРИЙ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Прийшла в гості нічка-чарунка
І сон сколихала над вушком.
Святий Миколай подарунки
Тихенько поклав під подушку.
Знаю тебе, добре знаю,
Щедрий Святий Микалаю.
Чекає тебе зимова пора,
Жде з нетерпінням уся  дітвора.
Приніс ти цукерки в торбинці
Та іграшки дуже гарненькі.
Я вдячний тобі за гостинці.
Для мене ти, ніби рідненький.
В. Кленц
* * *
По дорозі йде дідусь з купою пакунків —
Це несе вже Миколай дітям подарунки.
А хто буде маму й татка слухати щоденно,
То до того Миколай прийде недаремно.
Принесе він цілі міхи найкращих гостинців,
А для повної утіхи — ще й всім по ялинці.
І дівчаткам, і хлоп'яткам цукерки приносить,
Ще й у Бога для усіх здоров'ячка просить.
А хто щиро Миколая слухає і любить,
Того святий Миколай серцем приголубить.
Подай, Боже, нашим дітям у мирі зростати,
Щастя, злагоди й любові у достатку мати.
* * *
Слухає Петрик, слухає Оля,
Чи не гуркоче літак з-понад поля,
Чи над їх домом не пролітає
Зі святим гостем, із Миколаєм.
"Петрику, чуєш? Петрику, цить!
Ніби гуркоче... ніби летить...
О, коло нашого дому затих...
Слухай, скрипить попід вікнами сніг!.
Слухає Лесик, слуха Ігорчик,
Чи не лунають здалеку дзвіночки,
Чи біле авто не заїжджає
Зі святим гостем, із Миколаєм.
"Лесику, чуєш? Лесику, цить!
Там, за дверима, щось шелестить!
Може, по сходах ангел іде...
Може, на клямку руку кладе..."
Діти чекають — і срібнії мрії
Тихо лягають на соннії вії.
Діти поснули — не чує Ігорчик,
Що залунали здалеку дзвіночки.
Діти не чують, діти вже сплять,
Тихо над ними зірки мерехтять.
З неба гостинці на ліжечка край
Тихо складає святий Миколай.
М. Маморський
ЗИМОВА КОЛИСАНКА
Відшуміли весни,
Віддзвеніло літо,
Попрощалась з нами
Осінь сумовито...
Вже зима холодна
Проситься до ґанку
І співає стиха
Свою колисанку:
Спи, свята землице,
Із озиминою,
Вас тепленько вкрию
Диво-пеленою.
Сніговим кожухом
Вкрию стан чарівний,
На той рік щоб мали
Урожай добірний.
Зимонько чудова,
Зимонько завзята,
Ти щораз приносиш
Нам великі свята:
На Андрія — жарти,
Миколай — гостинці...
Ще й Різдво Христове —
Вогні на ялинці.
М. Баліцка
ІШОВ МИКОЛАЙ ЛУЖКОМ, БЕРЕЖКОМ
Ішов Миколай лужком, бережком,
Святий Миколай лужком, бережком,
Від хати до хати із своїм мішком,
Ішов Миколай з червоним мішком.
Відчиняйте двері — йде Миколай,
Він благословить весь рідний наш край.
Пропаде руїна, а ненька – Україна
Буде процвітати із краю в край.
Вже у вашій хаті святий Миколай,
Поклоном, господар, його зустрічай.
В біді він розрадить і кожному порадить,
До смаку дарунки собі вибирай.
Слова народні
МИКОЛАЙ
Ти сьогодні швидше спать лягай,
Бо приїде в гості Миколай.
Бачиш, перша зіронька горить —
То вже Миколай до нас спішить.
В нього коні білі, наче сніг,
Борода сивенька аж до ніг,
У сріблясті саночки сіда,
І за вітром в'ється борода.
Миколай про діток знає все,
Подарунки кожному несе,
Має для дитячих подушок
Подарунків повно — аж мішок!
В. Паронова
ОЙ ХТО, ХТО МИКОЛАЯ ЛЮБИТЬ
Ой хто, хто Миколая любить,
Ой хто, хто Миколаю служить, —
Тому святий Миколай
На всякий час помагай,
Миколаю!
Ой хто, хто спішить в твої двори,
Того ти на землі й на морі
Все хорониш від напасти,
Не даєш му в гріхи впасти,
Миколаю!
Ой хто, хто к ньому прибігає,
На поміч його призиває,
Той все з горя вийде ціло,
Охоронить душу й тіло,
Миколаю!
Миколай, молися за нами,
Благаєм тебе зі сльозами,
Ми тя будем вихваляти,
Ім'я твоє величати,
Миколаю!
Слова народні
МИКОЛАЙ
Коли замерзла річка
І став біленьким гай,
Прийшов у темну нічку
На землю Миколай.

Від хати і до хати
Снігами через лід
Спішить, спішить завзято
Старенький сивий дід.

Він в шапці-невидимці
У теплім кожушку,
Приніс усім гостинці
У чарівнім мішку.
Н. Тріщ
МОЛИТВА ДО МИКОЛАЯ
Святий Миколаю,
Я тебе благаю:
Пошли щастя й світлу долю
Козацькому краю.
Дідусь і бабуся —
Щоб були здорові,
Татусь і матуся —
Щоб жили в любові.
Усім добрим діткам
Принеси гостинці
І подаруй Божу ласку
Кожній сиротинці.
Н. Гуменюк
ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
Зимовий вечір впав на плечі,
Неначе казка все навкруг.
Біліє поле в темний вечір,
Біліє гай, діброва, й луг.
Під кригою завмерла річка,
На вітах іній виграва,
А дерево, неначе свічка,
Немов іскриночка жива.
Блищать сніжинки на малятах,
Іскриться сніг, біліє все.
А з неба у святкових шатах
Нам Миколай дари несе.
І. Салюк
СВЯТО МИКОЛАЯ
Є на світі свят багато
Урочистих, визначних,
Але Миколая свято
Найприємніше із них.
Миколай святий — не казка,
Це не Дід Мороз, о ні.
Миколайчику, будь ласка,
Ти приходь до мене в сні.
Під подушку я загляну,
Рано-вранці посміхнусь.
Подаруночки дістану,
Миколаю поклонюсь.
Подаруночки — це свято,
Та я молю не про те,
Бережи матусю й татка,
І хай рідний край цвіте.
Люблять діти Миколая,
Шану кожен віддає.
Хто в мольбах його благає,
Всім він поміч подає.
Через нього Божа ласка
З неба сходить до людей.
Миколайчику, будь ласка,
Завітай до всіх дітей.
СВЯТИЙ МИКОЛАЮ
Святий Миколаю,              
Прийди до нас з раю,       
Принеси нам дари             
Кожному до пари.
Цукерки смачненькі, 
Булочки пухкенькі,
Книжечок багато
Читати у свято.
М. Підгірянка
ГІСТЬ ІЗ НЕБА
У дитячий край щасливий
Йде весела вість:
Бо коником білогривим
Їде з неба гість!
Дарів гість везе багато —
Повні саночки;
Радість буде в кожній хаті,
Бо в них книжечки.
Книжечок там тисячами,
Цікаві такі:
З казочками, з байочками,
Повно образків!
Їде, їде гість той скоро,
Щоб бути на час,
Та до чемних лиш, дітворо!
Чи всі чемні з вас?
Їде, їде гість багатий
У дитячий край —
Хто гість, ви раді знати?
Святий Миколай!
А. Лотоцький
ОЙ, ХТО, ХТО МИКОЛАЯ ЛЮБИТЬ
Ой, хто, хто Миколая любить,
Ой, хто, хто Миколаю служить,
Тому Святий Миколай
На всякий час помага.
Ой, хто, хто к йому прибуває,
На поміч собі призиває,
Ой, хто, хто живе в його дворі, —
Миколай на землі й на морі
Сохраняє од напасти —
Святий Миколай!
Українська народна пісня
ЩЕДРИЙ МИКОЛАЙ
Через поля, через гай
У червонім кожушку
Поспішає Миколай
На санчатах по сніжку.
В торбі іграшки везе,
пряники медові.
В кожні хату увійде,
Сповнений любові.

Зранку встане дітвора,
Зблиснуть оченята –
Подаруночків гора,
Радості багато.
Г. Шевчук
ВІН ХОДИТЬ

Він ходить від хати до хати,
Питається мами і тата,
Чи є у вас чемна дитина,
Дівчатко мале чи хлопчина?
Для кожного має в торбинці
Найкращі у світі гостинці.
А хто без кінця бешкетує,
Тим чортик лиш різки дарує.
Синочку, лише пригадай,
Це добрий Святий Миколай.
С. Майданська
ЛИСТ ДО ЧУДОТВОРЦЯ
Святий отче, Миколай,
Мою хату не минай!
Подаруй мені потіху
І торбину, повну сміху,
І здоров'я для родини,
Красну долю для Вкраїни.
В. Багірова
ЇДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Забілів снігами гай -
Їде святий Миколай!
Коло нього на крилятах
Синьоокі янголята.
Хоч надворі зимний час,
Не забув Святий про нас,
В кожнім мешканні дитинці
Гарні він дає гостинці.
Просим ми Тебе, Владико!
Втіху нам зроби велику,
Радість нам найбільшу дай:
Звесели наш Рідний Край!
ПРОХАННЯ ДО МИКОЛАЯ
Миколаю святий, Миколайчику!
Не для себе прошу я, для зайчика,
Бо про мене дбає родинонька,
Ну а він, мабуть, сиротинонька.

У садочок прибігав — хвіст куценький,
Та від холоду тремтів — був босенький.
Чоботята подаруй ти м'якенькі,
Щоб було йому у лапки тепленько.

Усміхнувся Миколай, Миколайчик:
— З подарунком буде хлопчик і зайчик,
Та благословенна родинонька,
Де зростає чуйна дитинонька.
Леся Вознюк
ПРО СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Всі чекають Миколая, всі на світі — кожен край.
Та не кожний, мабуть, знає, хто ж той добрий Миколай?
Жив колись давно на світі десь у Азії юнак,
Роздавав дарунки дітям той багатий одинак.

Бідним дітям у потребі дарувати він любив,
Аж Господь Вседобрий в небі Миколая полюбив.
Став єпископом всезнаним Миколай і чесно жив,
Особливої пошани він у Бога заслужив.

Запитав Господь: «Що хочеш за свої заслуги ти?»
— Хочу Господи, я дуже раз у рік на землю йти,
Завітати в кожну хату, всіх вітати знов і знов,
Чемним дітям роздавати подарунки, як любов.

І отак щоразу, діти, вам щороку Бог дає:
Миколай мандрує світом — подарунки роздає.
Він за них не хоче плати, лиш, як то велить Господь, —
Батька, матір шанувати, рідну церкву і народ!
Л. Полтава
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Снігом, снігом та ледами
Ген здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай.

А за ним — наш Ангел рідний
Йде крилатий в постільцях,
Він везе дарунки пишні
На новеньких саночках.

Ждуть на ті небесні дари
Українські діточки:
Кожушок потрібний Насті,
Степанкові — чобітки.
Павлик шапочки не має,
Гнат — ні зшитків, ні книжок,
Андрійкові здався б конче
Хоч маленький сердачок.

Діти шепчуть: «Ой, якби ж то
Миколай нас не забув!
Ой, якби ж то й нашу хату
Він відвідав, не минув.

Щоб ми всі пішли до школи
Й не боялись морозця,
Щоб не бракло нам ніколи,
Що потрібне до життя».

І зітхає Ангелятко —
Й сумно так Святий сказав:
«Годі всіх обдарувати,
Хоч би все роздав, що мав.

Але будемо просити
Матір Божу в небесах,
Щоб зіслала все, що треба,
Для дітей в сільських хатах».
Ю. Шкрумеляк
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
На небі зорі, зорі,
Поля снігами занесло,
В киреї білій все село,
А місто в світла морі.

По полі вітер віє,
Що вирвався десь з-поміж лоз,
По селах тріскотить мороз,
Але в дітей надії.

У місті та по селах
Сплять діточки у постелях,
І усмішка в них на устах
Щаслива та весела.

В сні бачать: білі коні
З санками мчаться попід гай,
В санках святитель Миколай,
Санки дарунків повні.

Ось коні вже край хати,
Вже Миколай у хату йде,
Діткам під подушки кладе
Даруночків багато.

В хатині чи в покою
Спиняється Він ще на мить
І діточок благословить
Правицею святою:

— Ростіте, любі діти,
Минайте всі дороги злі,
Для Бога й рідної землі
Хай шлях один вам світить!

А рано, як світає,
Під подушкою вмить рука
Дарунків гарних вже шука
Святого Миколая.
Р. Завадович
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ НАД СЕЛОМ
В темну нічку, десь на хмарах
Задзвеніла гра весела —
То летіли два янголи
Понад українські села.

— Ми ж всі три вже цеї ночі
Стільки світа проходили —
І які були дарунки,
Все роздали, розділили.

Що ж тепер ми подаруєм?
Наші коші вже порожні.
А ті діти українські —
Красні, милі і побожні.

І сказав молодший янгол:
— Може, в небо завернути
І дарунків ще набрати
Й цих дітей не поминути?

Зажурився Свят-Угодник,
Друг дітей, Святий Микола,
І зітхнув, на села глянув
І промовив так спроквола:

— Не забув я, слуги Божі,
Я про них найбільше думав,
Про вкраїнську дітвору,
Як з Святого вийшов Двору.
Та не забавки діточі,
Ані ласощі, ні лялі
Їм потрібні, щоб втишити
Їхні смутки, їхні жалі.

Я зішлю їм цеї ночі
Ліпші скарби, кращі дари:
Милосердя й Божу ласку
Я несу їм із-за хмари.

Мир і спокій я приношу
В кожну їхню скромну хату,
А в серцях любов їм створю
І надію пребагату.

Хай віднині згода й єдність
Процвіта між ними стиха,
Ці чесноти їх підіймуть,
Оборонять їх від лиха.

В тих чеснотах хай зростають
Пишно, як той лан у жниві,
І хай будуть бодрі й сильні
І могутні, і щасливі.

Так промовив Свят-Микола,
І янголи звеселіли,
І крильцями понад села,
Понад ниви зашуміли.

І, злітаючи на хмари,
Вірний край благословили,
І на знак благословіння
Два пірця із крил зронили.
Ю. Шкрумеляк
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Ліс. Доріжка біла в полі.
При дорозі, як бабусі,
Верби бідні — сонні, голі,
Казку шепчуть завірюсі.

В хаті мати срібну пряжу...
На печі дід плечі гріє:
— Діти, я вам щось розкажу
Про царевича та змія.

За хатами на смереках
Віє вітер срібнодзвонно:
Їде, їде хтось здалека,
Мов санками пароконно.

Ні, не коні — білі крила
Мають легко над санками,
Їде, їде... Хтось ще вила
Тягне ззаду з ланцюжками.

І смереки в хату: «Їде».
Аж каганчик стрибнув вгору.
«Мамо! Тату! Діду, діду!
Хтось вже стукає знадвору!»

Хтось святий в шибки заглянув,
Аж у хаті ясне сонце!
«Мамо! Ненечко кохана!
Вже Янголи під віконцем!»

А смереки за хатами
І тополі — де стодола:
«Їде, їде саночками
Тут до нас Святий Микола».
А. Курдидик
І  НА ДРУГИЙ РІК ПРИЙДИ, ДОРОГЕНЬКИЙ МИКОЛАЮ
Пізно у вечірній час
Миколай Святий до нас
Так тихенько приходив,
Так легенько залишив
Подарунки і гостинці,
Наче загадковий птах,
У солодких ніжних снах,
Приходив, не розбудив
Нікогісенько із нас.
...Ніби в шапці-невидимці
Снився зоряно й погас.
Але він ходив насправді!
Бо ж усі дитята раді,
Подарунки оглядають,
Зранку втішно розмовляють:
Ну, звичайно, це не тато...
Ні, казковий інший гість
Так солодощів багато
У мішечку б не приніс,
Як наш добрий Миколай.
Дякуєм. Не забувай.
І на другий рік прийди,
Щастя дітям принеси,
Дорогенький Миколаю,
Добрий віснику із раю.
З. Филипчук

ЧУДОТВОРЕЦЬ
Колись давним-давно... А може, нині?
Жив Миколай. Та ні: завжди живе.
Не забував нікого: кожній дитині
Ніс радість, щастя чарівне.

Він все творив добро. І нині творить,
Хоча віддяки ні від кого не чекав.
Тому тихесенько вночі він ходить,
Щоби ніхто його, ніде, ніколи не застав.

Він знав, де радість є, де горе,
Де злидні й голод є щоднини.
І вчасно там своє добро
Під двері клав в якійсь ряднині.

Хоч так давно він жив і так далеко,
Та пам'ята про нього бідний люд.
Всі моляться за нього — в холод й спеку,
Слава йде про Чудотворця звідусюд.
І. Цельняк
СВЯТО
Скільки, щастя, скільки втіхи,
Скільки подиву і безліч запитань.
Коли тільки відкриваються повіки
Діти бачать Миколая день.

І як втішно і цікаво враз відчути —
Миколай їх дім не обминув.
Чом могли в такую ніч заснути,
А Святий нічого не забув?

Лиш одного діткам не збагнути —
Все завмерло й двері на замку.
Як зміг Миколай їх відімкнути,
Звідки взяв він силу отаку?

І безгрішність у очах дитячих!
І чарівна музика бринить.
Й ангелята світ чудовий бачать.
Як же свято це не любить?
І. Цельняк
ЛИСТ ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Святий Миколаю!
Я тебе чекаю!
Може, знати б ти хотів,
Що собі бажаю
На Різдво в дарунок?
Навантажуй клунок.
Перш за все хотіла б лялю,
Найпишнішу в світі кралю.
Потім зайчика м'якого —
Сам вже вибери якого.
Ще хотіла б я коня,
Ще також хотіла б качку,
Гуску, котика й собачку,
Та не справжніх, тільки цяцьку,
Щоб не їли забагацько.
Принеси цікаву книжку
Про кота або про мишку,
Про таких, як я, дівчаток,
І з малюнком на початок.
Ще б хотіла черевички,
Гарну блузку, дві спіднички,
На голівку — синю стрічку,
А найбільш — малу сестричку.
Щоб її я доглядала,
По годинах годувала
І у возику возила,
І ходить маленьку вчила...
Любий Отче Миколаю!
Я, звичайно, добре знаю,
Що цей список — аж задовгий,
Але ж Ти — незмірно добрий...
Принеси мені гостинців,
Скільки вміститься в торбинці:
Ані мало, ні багато —
Так, як скажуть мама й тато.
Г. Черінь
ЛИСТ ДО НЕБА
Гей, пошлемо листочок до раю:
— Не забудь нас, Святий Миколаю!
Не забудьте про нас, янголятка! —
Вас прохають і хлопці, й дівчатка.
Завжди ми були чемні та милі,
До садочка охоче ходили,
Шанували матусю і тата,
Любили сестричку і брата.
Ми складаєм долоньки маленькі
У молитві до Божої Неньки,
Тож гостей ми чекаємо з неба —
А Антипка нам зовсім не треба!
Гей, напишем листочка до раю:
— Ми чекаєм, Святий Миколаю!
Ми чекаємо вас, янголятка!
А підпишемо: Хлопці й дівчатка.
Н. Маркевич
ЛИСТ ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ
— Святий Отче Миколаю,
Вечір Твій вже наступає,
Пишем, щоб влегшить роботу,
На що маємо охоту...
Соні черевичків треба,
Оля просить — ляльки з неба
Влодко — шаблі золотої,
І рушниці — та нової...
Ну й цукорків — мусиш знати —
Любим страшно ласувати.
Діти лист цей заліпили,
За вікно його вложили,
Все зробили так, як треба,
Лист поїхав впрост до неба.
І.  Трешневська
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Ой втіха, діти, втіха —
приходить нічка тиха,
весела нічка тая:
Святого Миколая.
Повагом і спроквола
іде Святий Микола
і дар несе багатий,
треба всім, діти, знати.
Яблучка й горіхи,
колачиків два міхи,
коні медяникові
та овечки цукрові.
Миколая привели
біленькі два ангели.
Знають посли небесні,
котрі діточки чесні.
Список при собі мають
і кого прочитають,
тому Миколай на свято
дає дарунки радо.
М. Підгірянка
У НІЧ СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Темна нічка за шибками.
Сон на крилах вже летить.
Небеса блищать зірками,
Та Івасик ще не спить.
У голівці сонні мрії...
... Хмари, небо, зорі, рай...
Білі ангели-лілеї,
А між ними Миколай...
На санчатах щедрі дари —
Вже готове все як слід.
Ангели стають у пари
І злітають вниз, на світ...
Миколай, дідусь старенький,
Ставить дари на столі,
А Івась питає неньки:
— Ненечко, чи це мені?
Темна нічка за шибками
Заглядає до вікон.
Спить Івасик біля мами,
Усміхаючись крізь сон...
І. Савицька
Є СВЯТО ГАРНЕ В УКРАЇНІ
Є свято гарне в Україні.
Є свято казки чарівне.
Що Миколай в святій ряднині
Слухняним ласощі несе.

Це свято раз буває в році.
Воно нікого не мине.
Бо Миколай Святий із неба.
В оселю кожну зазирне.

Отець Святий про всіх все знає
Хоч любить нас, та бачить все.
Він чемних, лагідних вітає
І радість їм за це несе.

Прекрасне свято це у грудні
Приносить віру в чудеса.
І знають всі, що в тяжкі будні
Віра у святість все спасе,

У кожній країні є своє свято.
Там — Санта Клаус, в інших — Дід Мороз.
Ми любим Миколая. Нас багато.
Бо з нами — Матір Божа та Ісус Христос!
І. Цельняк
ПОДАРУНКИ ЧЕМНІЙ ДОНІ
Свята жде чемненька доня.
Міцно стиснула долоні,
На колінця доня стала,
До Святого промовляла:
— Я вже, отче Миколаю,
Про горобчиків подбаю,
Кину їм насіння жменьку.
Нашу киценьку маленьку
Напою і нагодую.
І сама не вередую,
З'їм усе, що дасть матуся,
Потім Бозі помолюся.
Бути чемною я хочу
І не хочу пустувати.
Чи не можна, Добрий Отче,
Подаруночок дістати?
А на ранок — два пакунки,
Два пакунки — прямо в ліжко!
А в пакунках подарунки:
Лялька, м'яч і гарна книжка.
Г. Чорнобицька
* * *
Котилося колесо та й стало в дворі:
А вже наше сонечко змаліло в горі.
Стала нічка темная — довга, як зима.
Ходить попід вікнами заспана пітьма.
Не ходи під вікнами, діток не буди —
Знов вернеться сонечко юним, молодим.
А щоб діткам затишно в білих снах жилось —
Ходить, ходить лагідно тої ночі Хтось:
Хтось несе даруночки сонним діточкам, —
Знає він і відає, хто на що чекав.
Кому гарну лялечку, а кому — санки,
Кому теплу шапочку, кому — чобітки.
А ще добру посмішку в усмішку вкладе —
Щоб були здоровими діти увесь день.
Щоб були здоровими діточки рідненькі —
Для землі, для сонечка, для тата і неньки.
Не покине діточок у пітьмі ніколи —
Щедрий, милий, люблячий наш дідусь Микола....
І на другий рік прийди, дорогенький Миколаю!
З. Филипчук

Святий Миколай – опікун дітей

Давно-давно, 1600 років тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Був він сирота. Його батько й мати померли, залишивши синові чималий спадок.
У серці Миколая була велика доброта, і він вирішив роздати своє майно бідним. Та тільки ж був він дуже несміливий і тому почувався нещасливим.

У безсонні ночі виходив Миколай на дах свого будинку й дивився на бідні домівки. Біля них спали їх убогі мешканці. У домівках, нагрітих за дня гарячим сонцем, було душно, отож люди лягали спати перед порогом на землі. Лежали вони в лахмітті, подертому на важкій праці в копальнях мармуру. Спали тут і малі діти, які ніколи ще не зазнали в житті радості.
І стискалося серце Миколая від цього людського горя. Він думав: «Як допомогти бідним дітям?»
І ось однієї ночі наклав Миколай повен міх усілякої їжі — м'яса, хліба, медяних паляниць, фініків, фіг, а також одягу й грошей і непомітно від служби вийшов з дому. Обережно-тихцем поклав мішок біля порога найближчої хатини, де спали бідні діти.
Уранці придивлявся Миколай з даху свого дому, як раділи малі діти цьому міху!
Наступної ночі вибрався Миколай знову з повним міхом і поклав його біля іншого дому, де були діти. І такі мандрівки повторював він уже щоночі. У місті ні про що інше тепер не говорили, як тільки про невідомого добродія. Діти не раз бачили крізь сон постать у темнім плащі, що клала мішок, але постать скоро зникала.
А старий слуга Миколая затривожився, коли побачив, що в коморах меншає припасів. «Напевно, хтось краде їх, — подумав. — Треба упіймати злодія!»
Одної ночі побачив слуга чоловіка в плащі з каптуром на голові. З мішком на плечах він перелазив через браму на вулицю. Слуга здійняв галас, збіглися інші слуги й кинулись у погоню. Засоромлений Миколай, бо ж це був він, замість зупинитись і відкрити своє обличчя, почав утікати. Побудились і люди на вулицях, побудились і діти, і всі стали здоганяти Миколая.
Перші наздогнали його діти й... упізнали свого доброго опікуна. Упізнали його плащ і мішок, повний добра.
— Це не злодій! Це наш опікун! Наш добродій! Зупинились люди, здивовані та збентежені.
— Це ж Миколай! Багатий Миколай! Ось хто цей добрий дух, що нам дарунки приносив, дітей наших від голоду рятував!
Минули роки. Миколай став священиком, а далі й єпископом у Мирах. Всі шанували й любили його за доброту, за ласкавість і мудрість. А про діток він і далі не забував. Як тільки довідувався, що якась дитина в біді, зараз ішов до неї з потіхою й подарунками.
Коли помер Миколай, і його душа стала перед Господнім престолом, Бог спитав:
— Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?
— Нічого не бажаю, — відповів Миколай, — тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей.
Усміхнувся ласкаво Господь і промовив:
— Знав я, яке буде твоє прохання. Щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю.
А на землі пам'ять про Миколая не завмерла. Всі пам'ятали про його добрі діла, про його святе життя, і тому Церква його святим назвала.
І від того часу кожного року в день своїх іменин у грудні Святий Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям дарунки. Знає Святий Миколай, що всі малі діти чемні й добрі, і знає, що всі українські діти мають добрі серця, люблять Бога, люблять свій рідний український народ і рідний край — Україну.
Він з великою радістю відвідує українських діток й обдаровує їх усілякими чудовими дарунками. Між ними найкращий дарунок — рідні українські книжечки.
Дуже радіє Святий Миколай, коли добрі люди, що люблять дітей, допомагають йому в доброму ділі. Тішиться, коли в день Святого Миколая українські діти дають одні одним дарунки — книжечки, тішиться, коли дехто навіть і одягнеться так, як він, і, замість нього, приходить до дітей з дарунками, з добрим словом та порадою.
За Богданом Даниловичем

Святий Миколай і янголик-учень

У небі, в райському саду був великий рух. Одні янголики сиділи на деревах, зривали яблука й кидали їх на долину, де стояли другі, що ловили їх у фартушки. Хтось трусив горіхові дерева, й горіхи, мов град, лопотіли в траву, хтось носив коші, повні солодких пахучих медяників і тістечок. А старші янголики з поважними личками стинали з кущиків сухі галузки й зв'язували їх золотими стяжечками в різки. Сьогодні ж день, коли святий Миколай сходить на землю, щоб обдарувати чемних діточок, а нечемних покарати. Це його обов'язок вже від давнього часу.

Миколині санки стояли вже перед дверима, а два великі олені, запряжені в них, нетерпляче потрясали головами, аж дзвіночки на їхніх шиях дзвонили, мов срібний cміх. Янголики напакували два повнісінькі мішки і з галасом та сміхом тягнули їх до санок.
Один маленький янголик стояв при тій веселій праці трохи сумно збоку. Він так радо хотів помагати, але інші відсували його набік і говорили:
- Залиши,  ти ще цього не розумієш!
"Це правда, я тут ще на горі недавно. Спершу мушу, як і кожне янголя, повчитися, тому ще навіть крил не маю, але зараз я міг би добре помагати", - думав янголик.
А святий Миколай, зітхаючи та бурмочучи під ніс, натягав свої великі чоботи, вдягав грубий кожух та хутряну шапку на вуха. Він виглядав страшно, так що можна було злякатися, але його любе старе обличчя було добре й лагідне.
Це відчував також янголик-учень, бо притулився близенько до дідусевих колін.
Нарешті все було готове. Святий Миколай перевірив ще раз мішки, погладив янголика по голівці, помахав усім на прощання і сказав:
- Отже, будьте чемні, дітки, аж поки я вернуся. - Потім шугнув на своїх санках у саму середину густої сніговії.
Янголи пішли знов на сонячну, теплу небесну поляну, тільки янголик-учень залишився й глянув у долину, де зникли санки святого Миколая.
"Бідний святий Миколай, - думав він, - ось їде в холод і темряву та ще мусить тягати з собою важкі міхи. Він усіх обдаровує, але хто йому щось подарує?"
Маленький янголик-учень зовсім посумнів. Аж нараз весело засміявся, бо гарна думка прийшла йому до голівки. Він хотів щось подарувати святому Миколаєві; щось, чого святий дідусь буде дуже потребувати, коли вернеться додому.
Янголик оглянувся сторожко, чи не дивиться хтось, а відтак побіг швиденько до комірки, в якій переховували взимі веселку. Вона була, вправді, гарненько звинена, але на кінцях можна було витягнути кілька ниток, з кожної барви дві: червона, жовтогаряча, жовта, зелена, синя, фіолетна. Потім відломив янголик із кущика два гладенькі патички, сів у куточку і став плегти мов на дротах, так, як навчився на землі в тітки Марусі.
Багато годин проминуло, заки святий Миколай скінчив свою роботу. Того року потребував багато різок. Адже деякі діти не вміли навіть маленької молитви! Але й чемних діток було багато, й мішки святого Миколая були порожні. Святий дідусь був утомлений і перемерзлий, і коли добрі олені спинилися перед небесними воротами, він пішов у свою кімнату,  щоб зігрітися й вигідно відпочити.
- Ого? А це що тут лежить? Пара гарненьких капців? Всіма барвами веселки мерехтять вони!.. Ай, чудово!
Святий Миколай скинув важкі чоботи й шугнув ногами в нові капці. Які ж вони були м'якенькі, які теплі, а як прилягали! І тут лежала навіть карточка:
"Любому святому Миколаєві, щоб також мав трішки втіхи".
Святий Миколай вийшов із кімнатки й задзвонив дзвіночком, що висів біля дверей. І тут позліталися всі янголики, щоб поздоровити його. Але він сказав:
-    Гляньте, які гарні капці. Хто це міг мені їх подарувати? Янголики дивувалися й усі потрясали голівками: ні, щось такого жодному з них не прийшло на думку. Але в останньому ряді стояв янголик-учень і зовсім почервонів.
-    Отже, це ти був, - сказав святий Миколай і випровадив його наперед. - А звідки ти мав такі гарні нитки?
Тут почав янголик плакати:
-    Я хотів тобі так дуже щось подарувати й узяв кілька ниток із веселки; але я цього напевно більше не зроблю.
-    Ходи до середини, - сказав святий Миколай. Буме! - затріснулися двері, і янголики зашепотіли:
-    Тепер він буде покараний...
Але, коли двері знову відкрилися і янголик став на порозі, вони побачили, що  це не був уже янголик-учень, бо на раменах у нього блестіла пара сніжно-білих крилець.
- Лети, маленький янголику, -сказав святий Миколай, - і нехай твоє добре серденько сіє любов на небі й на землі.
Кляра Гайнер
(Переклад Ніни Мудрик-Мриц)

Я чекаю Миколая
На березі великого моря, яке називається Середземне, стояло місто Мири. У ньому мешкало одне набожне подружжя. Чоловік і жінка жили в мирі й не сварилися. Однак дуже журилися, що не було у них дітей. Щодня вони молили Бога про це.

Бог почув їхні молитви, й у них народився хлопчик, якого назвали Миколаєм.
Матуся рано навчила синочка любити Ісуса, розмовляти з Ним у молитвах.
Миколай ріс допитливим і побожним хлопцем.
Коли батьки померли, синові у спадок залишилось велике багатство. Миколай роздавав усе бідним, сиротам, хворим і дітям. Але робив він це таємно, так, щоб ніхто не знав.
Серце святого отця Миколая схоже на зіроньку небесну, яка є дороговказом у житті. Вона показує людям шлях до Царства Небесного.
Вважається, що святий отець Миколай є покровителем рибалок, мореплавців і всіх подорожуючих. Збереглися свідчення людей, які врятувалися від різних бід завдяки молитвам до Миколая Чудотворця.
Він і тебе готовий вислухати у твоїй молитві.
Любий друже, тепер ти знаєш таємницю про святого отця Миколая. Спробуй наслідувати його у своєму житті.
Примирись з тим, кого не любиш. Найкращий спосіб перебувати у мирі з недругом — молитися до його ангела-хоронителя і робити добрі справи.
Подумай, чи міг би ти зробити якусь добру справу, але так, щоб ніхто не знав.
О. Золотник

Святий Миколай.  Народна легенда

Іде святий Миколай полями, лугами, а за ним поспішають янголи, які несуть дарунки для добрих, чемних дітей.

Ходить святий Миколай по всіх-усюдах, минає хати, палаци, села, міста, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних.
Так він зайшов до села, у якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо, в ту молочну дорогу, що з небесних палат веде на землю.
Це малий Тарасик. Матері він не пам'ятав, торік помер тато, лишився хлопець круглим сиротою. Тепер служить у людей, пасе влітку вівці та гуси. Він не показував великого розуму— робив, що йому наказували робити, але й ця робота ішла в нього мляво. Одне лиш захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує свою дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди і так вдивляється в матір, наче щось просить.
Приходить Святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не знімає, лише розплющив очі та й дивиться.
— Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? — питає Миколай.
— Чому ні, тільки я Вас визирав із неба, а Ви тим часом прийшли із села.
Усміхнувся Святий Миколай і знов питає:
— Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?
— Ні...
— Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний.
— Ні...
— А може, ти хочеш грошей багато?
— Теж ні.
— Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже знай, що я й для тебе приніс дарунків, бо ти нічим не прогнівив Господа Всевишнього.
На ті слова Тарас упав навколішки і прошепотів несміло:
— Я хотів, Святий Отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз у житті попестив і приголубив, як мати свою дитину.
Засумував Святий Миколай і не сказав жодного слова. Любов матері — це єдине, чим важко обдарувати сиротину.
Але і з таким бажання звертаються дітки до Миколая. За щиру і наполегливу молитву часто Святий Миколай обдаровує їх новою родиною і любов'ю батьківською. Народна легенда

Казка. Капці для Святого Миколая

Високо-високо в небі жило маленьке янголятко. Там йому було дуже весело. Воно стрибало з хмарки на хмарку, спускалося вниз із сонячним промінням і бігало під небесним дощем. А коли ставало холодно, ловило сніжинки і робило з них блискучі ланцюжки. Воно було дуже щасливе!
Янголятко особливо полюбляло зиму, бо в цей час на небі все змінювалося. Починався рух і метушня: старші янголи бігали, щось носили, складали, прикрашали; великі небесні робітні відкривалися, і там усі завзято працювали. Так! Наближався час, коли Святий Отець Миколай завітає до всіх чемних дітей зі своїми дарунками.
У небі аж кипіло. Усі янголи намагалися бути найкращими і зробити якнайбільше, щоб Святий Миколай саме їх вибрав допомагати йому обдаровувати дітей.
І маленьке янголятко теж старалося. Воно знало, що Святий Миколай його десь аж за кілька років може вибрати, бо ще зовсім маленьке.
Але воно мало добре серце і дуже хотіло всім допомагати.
Бувало, піде янголятко на фабрику, де виготовляють смачний шоколад й усілякі цукерки, завинені в срібні обгортки. Стане біля казана розтопленого шоколаду і почне мішати. Всі янголи довкола обприскані шоколадом, мале янголятко з голови до ніг бронзове, і навіть головний янгол-кухар має велику шоколадну пляму на фартуху.
Тоді янголи випихають маленьке з фабрики:
— Краще іди допомагай у друкарні!
А там друкують цікаві книжки для дітей та дорослих, які із задоволенням читають і самі янголи. Почне янголятко помагати при машині, що зшиває сторінки книжок. І раптом з'являються книжки з помішаними сторінками, з малюнками, оберненими догори ногами, і з чорнильними плямами на обкладинках.
—  Нам більше допомоги не потрібно, — випрошують його. — Іди допомагай на іграшковій фабриці!
Та коли янголятко допомагає на іграшковій фабриці, дивні випадки трапляються: пожежне авто чомусь у синій колір зафарбоване, лялька блакитноока має тільки одне око, а ведмедик волохатий загубив свій кожушок. І з фабрики іграшкової його теж випрошують.
Бідне янголятко, воно так хотіло допомагати, а його завжди посилали в інше місце, і завжди сварили за якісь чудернацькі випадки.
Зажурилося маленьке янголятко. Сіло під хмаринку і гірко заплакало з відчаю. У цей час відчинилися великі золоті ворота і вийшов Святий Миколай. Янголятко дуже любило Святого Миколая. Він завжди мав лагідне слово для кожного янгола, всіх пильнував, усім допомагав. Маленьке янголятко Миколай при зустрічі часто гладив по голівці й поправляв йому ореол.
— Так, Святий Миколай дуже добрий, — думало маленьке янголятко. — Він про всіх дбає, дарунки усім роздає.
Серце янголятка так наповнилося любов'ю до Святого Миколая, що воно хотіло зробити йому щось приємне, надзвичайне. Але що?
Довго думало янголятко, аж поки вирішило, що найкращим подарунком для Святого Отця будуть теплі капці, бо ж йому доводиться багато мандрувати взимку, в пекучий мороз, щоб вручити усім дітям дарунки.
Але з чого їх зробити? Аж тут незвичайна думка промайнула у його голівці, і янголятко швиденько кудись подалося...
У переддень Святого Миколая старші янголи почали сварити янголятко:
— Хто тобі дозволив?! — грізно запитували вони.
— Нитки веселки! Тому вона наче зблідла. Ой буде тобі, буде! — дорікали всі. — Святий Миколай, напевно, за це покарає.
Тієї ж хвилини увійшов Святий Миколай.
Маленьке янголятко не знало, де й заховатися. Воно не хотіло жодної шкоди наробити, воно справді бажало тільки добра, а тепер за це ще й покарають. Раптом маленьке янголятко почуло, що Святий Миколай його кличе. Може, хоче сварити? Підійшло воно до Святого.
А ні, Святий Миколай узяв коробку, витягнув капці й узув. Ще й хвалить-вихваляє, які вони тепленькі та м'якенькі. Янголятко не вірило своїм вухам.
Тоді Святий Миколай посадив янголятко на коліна і сказав:
—  Ти, маленьке янголятко, показало цим дарунком своє добре серце і свою любов до мене, тому я візьму тебе із собою на землю, допоможеш мені роздавати дітям дарунки!
Маленьке янголятко з радості нетямилося, навіть забуло подякувати. Воно сиділо в Святого Миколая на колінах і до всіх весело усміхалося.
Тому, діти, коли ви між своїми дарунками знайдете іграшку, залиту шоколадом, або книжечку з оберненим образком, не журіться. Це, напевно, разом зі Святим Миколаєм завітало до вас і маленьке янголятко.

Подарунок від Миколая Чудотворця

В одному місті жив собі чоловік. Ні родини в нього не було, ні дітей, а лише багатство небачене. Був товстосум той страшенно скупий. До того ж мав зле серце і черству душу. Ніколи він не пожалів ні песика бездомного, ні злидаря безхлібного.

— От який я багатий! — посміхався спогорда. — Що мені ті люди, коли вони бідніші від мене?
Якось була люта зима. Хурделиця снігами трусила. Мороз аж сльози з очей витискав. Саме тієї пори Святий Миколай по світу ходив. Додивлявся, хто з малечі залишився ще без подарунка.
— Ніби усіх дітей обійшов й усі подарунки розклав. Жодного не залишилося, — вдоволено мовив сам до себе Миколай.
Аж дивиться — дівчатко біля вікна сидить, у сніговицю заглядає.
— Ай-ай-ай! Вона ж мене виглядає, бідолашна! Як же це я її без дарунка лишив? — бідкався дідусь. — Старий, видно, став. І, як на лихо, гостинці скінчилися. Зайду-но я до того багатія, попрошу в нього щось для дитини.
Тай постукав у ворота.
— Хто там? — питає багач.
— Перехожий один. Пусти, чоловіче добрий, бо замерзну.
— То й замерзай. Мені що до того!
— Я Святий Миколай. Прошу в тебе щось для дівчинки. Не може ж вона залишитися без подарунка.
—  Мені байдуже, святий ти чи грішний. Я наймогутніший, бо я найбагатший. А найбагатший тому, що у своєму житті нікому нічого не дав.
— Але багатство не вічне. Невмируще тільки добро, яке ти зробиш людям. А з твоїми грішми може щось трапитися.
— Нічого не трапиться. Я сторожу надійну поставив, яка пильно охороняє мої скарби.
Пішов Святий Миколай ні з чим... Тихенько підступив до вікна, де чекала на нього дівчинка. А вона заснула...
—  Ти не зостанешся без подарунка, дитино моя, — промовив Миколай тихенько. І вклав пісню в її уста.
Прокинулася вранці дівчинка й заспівала. Та так гарно, що аж сама здивувалася.
— Ой, — засміялася радісно, а я думала, Святий Миколай забув про мене.
Минув час. Дівчинка виросла і стала співачкою. Люди, слухаючи її пісні, усміхалися й добрішали. Дівчинка розбагатіла. Та незважаючи на це, допомагала бідним, жаліла бездомних котів і собак, була до всіх доброю. А ще шанувала Святого Миколая.

Якось саме того зимового вечора, коли Миколай провідує діток, поверталася співачка додому. Раптом угледіла край дороги нужденного чоловіка, що просив хоча б кусник хліба. Зглянулася дівчина. Взяла старого до своєї оселі, обігріла, нагодувала, дала чисту одежину. Тут став перед нею Святий Миколай і мовив:
— Цей чоловік пожалів колись для тебе малу дещицю свого багатства. Чи й тепер будеш доброю для нього?
— Так, буду, — сказала співачка. Він удвічі нещасніший за найбіднішого бідняка, адже його ніхто не любить.
Заплакав тут старий і сказав:
— Святий Миколаю, часто я згадував твої слова. Справді, вічне лише добро, яке зробиш ти людям. Усі мої скарби знищила пожежа. І більше у мене нічого не зосталося, бо добра я не зробив нікому.
— Якщо ти плачеш, то не такий вже пропащий, — сказав Святий Миколай, ледь помітно усміхаючись.
Через деякий час нажив той чоловік багатства знову. Проте завжди допомагав нужденним і був щасливий від того, що робив добро.

Т. Фролова

ВІРШИКИ ПРО ЗИМУ

Подарунки зайчик  віз 

Через  поле, через  ліс,

З  пагорба  в  долинку                                               

Подарунки  зайчик  віз

Діткам  на  ялинку.

Їхав  навіть  уночі,

Не  боявсь  нікого –

Бо  летіло  два  сичі 

Попереду  нього.

І  освітлювали  путь

Очі  їх – вуглинки –

Подарунки  привезуть

Вчасно  до  ялинки.

                     А.Музичук

 Сніг  іде

Тихо, тихо,  сніг  іде,

Білий сніг  лапатий:

Ми  у  двір  скоріш  підем,

Візьмемо  лопати.

Ми прокинем  зранку

Стежку  біля  ганку,

Вийде  мама  з  хати

І  почне  питати:

- Хто  ж  це  так  доріжку

Вміє  прокидати?

                  М.Познанська

Пісня  про  ялинку

На  ялинці  що  росте?

Голочки  та  шишки.

На  ялинці  не  ростуть 

Золоті  горішки,

Не  ростуть  цукерки 

В  лісі  на  ялинці,

Півники  солодкі,

Для  малят  гостинці.

Ласощі  та  зірочки

Дід  Мороз  розвішав,

Щоб  цей  рік  для  дітвори

Був  ще  веселішим.

                            С. Маршак (переклад Г.Бойка)

                        *  *  *

Дід  Мороз  не  раз  мені

Снився  перед  святом:

Щоки  в  нього  крижані,

В  чубі - сніг  лапатий.

Дід  Мороз  лише  дихне –

Мерзне  все  довкола,

Тільки  гляне - і  мене

Холодом  проколе…

                       П.Осадчук

                    Новий  рік

Новий  рік, Новий  рік

Йде, мов  добрий  чарівник.

На  річках  скляні  мости,

В  шапках  заячих  хати.

І  ялинка  в  добрий  час

Увійшла  у  зал  до  нас.

Сяє, міниться  весь  зал, -

В  нас  сьогодні  карнавал.

Сніг  лягає  на  поріг,

Місяць  хмарку  взяв  на  ріг,

Заздро  дивиться  в  наш  зал –

Хоче  теж  на  карнавал.

                          Л.Клюшев

 Новорічна  ялинка

Ой  весела  в  нас  зима,

Веселішої  нема, -

Грає  срібними  зірками,

В’ється  синіми  димками,

Снігом  землю  обійма.

Ой, струнка  ялинка  в  нас!

Скільки  сяє  тут  прикрас!

Ми  зібралися  юрбою,

Разом  з  піснею  новою

Рік  Новий  зустріти  час.

                        М. Рильський 

Зайчикові  вуха

Сіє, віє, завіва

Снігом  завірюха,

А  у  зайчика, хоч  плач,

Змерзли  дуже  вуха.

Він  і  валянки  узув,

І  вдягнув  кожуха,

А  з-під  шапки, ну  хоч  плач,

Виглядають  вуха.

- І  чого  ти  зажуривсь? –

Цокотять  синички. –

Ти  б  собі  вдягнув  на  вуха

Теплі  рукавички!

                  В. Каменчук

Наша  ялинка

Заспіваєм  пісню  дзвінко,

Закружляємо  в  танку:

Це  ж  до  нас  прийшла  ялинка

У  зеленому  вінку.

Сяє  зірка  на  ялинці,

Наче  сонце  між  гілок.

Дід  Мороз  приніс  гостинці

У  дитячий  наш  садок.

Гляньте, з  нами  тата  й  мами

У  такий  святковий  час,

Новий  рік  іде  з  піснями,

Щастя  він  несе  для  нас.

                    М. Познанська

                 *  *  *

Мене  зовуть  Снігуронька,

Біленька, мов  сніжок.

Із  зірочок  сплели  мені

Сніжиночки  вінок.

На  свято  новорічне співаючи  іду

І  казочку веселую  я  друзям  принесу.

                         Ялинка

Дід  Мороз  ходив  у  ліс

І  ялинку  нам  приніс,

Невелику  та  струнку,

У  зеленім  кожушку.

Ми  ялиночку  взяли,

Іграшками  одягли.

Хай  стоїть  на  святі  в  нас,

Вся  сіяє  від  прикрас.

В  коло  ми  усі  підем

І  таночок  заведем.

Будем  гратися, співать,

Радо  Новий  рік  стрічать!

                       М. Лисич  

   Пісня  про  ялинку

У  лісі, лісі  темному,

Де  ходить  хитрий  лис,

Росла  собі  ялинонька

І  зайчик  з  нею  ріс.

Ой  снігу, снігу  білого 

Насипала  зима!

Прибіг  сховатись  заїнько, -

Ялиночки – нема.

Ішов  тим  лісом  Дід  Мороз,

Червоний  в  нього  ніс.

Він  зайчика – стрибайчика

У  торбі  нам  приніс.

Маленький  сірий  заїнько,

Іди, іди  до  нас!

Дивись, твоя  ялинонька

Горить  на  весь  палац!

                          І. Нехода 

Новий  рік

Новий  рік  іде  горами

У  червоних  чобітках.

Сяють  ясними  вогнями

Скрізь  ялинки  по  хатах.

                   І. Блажкевич

            Сніжинки

Тоненькі  сніжинки  на  мене  сідають,

Мене  за  ялинку, напевне, вважають.

Не  знають  сніжинки – смішинки  тоненькі,

Що  я  не  ялинка, а  просто – Оленка!

                              А. Костецький

                *   *   *

Ми  чекали  зими  і  діждались  її

Всі  сьогодні  вночі  забіліли  гаї.

Сніг  упав  на  поля, на  берізки  в  гаю,

І  зима  принесла  нам  веселість  свою.

                             М. Познанська

        Мчить  зима  здаля

Зайчик  Довге  Вухо під  кущем  сидів

І  тихенько  слухав  вітровію  спів.

Ковдрою  з  туману  вкрилася  земля,

На  льодових  санях  мчить  зима  здаля.

Зайчик  свого  страху  втамувати  не  міг –

Й  миттю, бідолаха, білим  став, як  сніг.

                                 Л. Шостак

            Зима

Дорога  біла  стелиться,

І  краю  їй  нема.

Сніжок  мете  метелиця,

Прийшла  до  нас  зима.

                           В. Бичко

                         *   *   *  

Ходила  лісом  казочка

У  білім  кожушку.

І  забіліла  стежечка

Від  білого  сніжку.

Гілля  заквітло  інеєм,

І  заіскрився  лід.

Ходила  казка  в  білому –

Лишала  білий  слід.

                       О. Довгань

                           *   *   *

Заховався  в  нірку  сірий  їжачок.

Вибіг  на  галявину зайчик  білячок.

Дивиться  навколо – вже  тепла  нема.

Білий  килим  стеле  по  землі  зима.

                        А. Камінчук

                           Зима

Сніжинки, сніжинки, сніжинки

Розсипала  всюди  зима.

І  жодної  в  літо  стежинки

Від  нашої  хати  нема.

                       В. Віденко

                    Наша  ялинка

За  вікном  летять  сніжинки 

І  сідають  на  вікні.

Ми  танцюєм  круг  ялинки 

і  співаємо  пісні.

Ми – щасливі  маленята

Найщасливіших  батьків.

Це  ж  для  нас – веселі  свята,

Подарунки, сміх  та  спів.

                         Н.Забіла

            *   *   *

Мені  на  долоню злетіли  з  хмаринки

Дві  білі  сніжинки, і  ще  дві  сніжинки.

А  разом  виходить 

якась  дивина –

а  разом  виходить

 краплина  одна.

                        А.Качан

*   *   *  

У  зеленої  ялинки

Голки  гострі, мов  щетинки.

На  гілках  ялинки  шишки,

І  прикраси, і  горішки.

Скрізь: внизу  та  угорі –

На  ялинці  ліхтарі,

Кульки  та  сніжинки –

Голубі  крижинки.

          *   *   *

Зранку  ми  причепурились

Новий  рік  стрічати.

Весело  сьогодні  буде

Хлопцям  і  дівчатам.

         *   *   *

Морозець, морозець,

Не  щипай  нам  щічки.

Теплі  валянки  у  нас,

Шубки  й  рукавички.

                   Г.Бойко

          *   *   *

На  Різдво  горить  ялинка,

Свічечки  блищать…

Дітки  бігають  круг  неї –

Ніжки  тупотять.

Дід  Мороз  прийшов  у  хату 

І  поклав  мішок.

А  в  мішку  всього  багато

Для  малих діток.

                     О. Олесь

             *   *   *

З  неба  зіронька  злетіла,

На  віконце  наше  сіла.

Ця  сніжинка  не  проста –

Новий  рік  нам  принесла.              

                    Хто  вона?

Прийшла  до  нас  бабуся

У  білому  кожусі.

Поля  причепурила,

Пухнастим  снігом  вкрила.

Вігадайте – хто  вона,

Бабуся  чепурна?

                Із  сніжку  оладки

Ой  ладусі, ладки, ладки!

Із  сніжку  у  нас  оладки.

Прийде  сонце – добрий  гість –

І  оладки  всі  поїсть.

                         М.Заєць

                  Перший  сніг

Сніг! Сніг! Сніг  іде

На  усьому  світі!

Ловить  весело  дітей

У  пухнасті  сіті.

Сніг, сніг, білий  сніг,

Мокрі рукавички…

Та  зате  в  нас  кращі  всіх

Баби – сніговички!

                         В. Губенко

             Зима

Сніг  біленький  і  м’який –

Подивитись  любо.

І  дерева, й  малюки

Одягають  шуби.

                         В. Паронова

           Зима

Ой  зима, зима, зима!

Веселіш  пори  нема!

Гірка, сани, гомін, сміх,

Синій вечір, білий сніг.

Дітлахи  на  ковзанах…

Скільки  радості  в  очах!..

                                      П.Бровка

ВІРШИКИ ДЛЯ МАТУСІ

         Моїй  мамі

Мама люба, добра, мила…                                                                         

Як  іще  назвать тебе?

Це  ж  для  мене  ти  пошила

З  шовку  плаття  голубе.

Ти  мені  читаєш  книжку,

Хочеш  розуму  навчить.

Ляжу  спати – ходиш   нишком,

Все  боїшся  розбудить.

Захворію  хоч  злегенька –

Цілу  ніч  не  будеш  спать.

То ж  дозволь  тебе, рідненька,

За  усе  поцілувать.

                        М. Познанська

 Мамине  свято

Восьме  березня  настало, -

Славне  свято  всіх  жінок.

От  сьогодні  ми  й  позвали 

Наших  мам  у  дитсадок.

Кожній  мамі  подарунки

Готували  малюки:

Малювали  вам  малюнки,

Вишивали  килимки.

Ще й  розписаний  квітками

Написали  ми  плакат:

«Хай  живуть  хороші  мами

Всіх  дівчаток  і  хлоп’ят!»

                          Н. Забіла

         Перше слово

Коло, риску, закарлючку

На  папері  пише  ручка.

Все  з’єдналось  загадково,

І  з’явилось  перше  слово.

Здогадались, яке  саме?

Наймиліше  в  світі – «Мама».

                            І. Січовик 

             Мама

Ще  в  колисці  немовля

Слово  «мама»  вимовля.

Найдорожче  в  світі  слово

Так  звучить  у  рідній  мові:

Мати, матінко, матуся,

Мама, мамонька, мамуся!

Називаю  тебе  я,

Рідна  ненечко  моя!

                            В. Гринько

            Гарне  слово

Мама! Мама – гарне  слово!

Тільки  скажеш – все  готове!

-         Мамо, кашки! – кашка  є.

-         Мамо, чаю! – вже  наллє.

-         Мамо, спати! – вже  роздітий

І  у  ліжку, і  укритий.

- Мамо, ніжку  зав’яжи!

- Мамо, казку  розкажи!

Мама! Мама! – гарне  слово,

Тільки  скажеш – все  готове!

                              К. Перелісна

       Молитва  за  маму

У  мене  найкраща  у  світі  матуся,

За  неї, Пречиста,

До  тебе  молюся.

Пошли  їй  не  скарби,

А  щастя  і  долю,

Щоб  дні  їй  минали

Без  смутку, без  болю

                                Р. Кобальчинська

         Рукавички

Узимку, в  морози, хуртечі  й  завії

Тебе  і  мене  рукавички  зігріють.

А  теплі  від  чого  вони  і  чому?

Скажу  вам  по  щирості: теплі  тому,

Що  наші  ласкаві  бабусі  і  мами

Вплітають  тепло  своїх  рук  між нитками.

                                  А. Костецький

     Сонечкова  мама

Вмиває  кішка  кошенят.

Вмиває  кізка  козенят.

Мене  водою з  милом

Щоранку  мама  миє.

І  чистим  сонечко  встає

Щодня  з-за  небокраю…

І  в  нього, мабуть, мама  є,

Бо  хто  ж  його  вмиває?

                     А. Костецький

      Два  сонечка

Ще  сонце  не  встало,

Ще  тільки  сіріє –

Мене  від  світанку 

Два  сонечка  гріють.

Два  сонечка  ясні

Від  ранку  до  ночі –

Це  дивляться  тепло 

Матусині  очі.

Вже  сонце  схилилось,

Пташки  сплять  у  гаї,

Засну – наді  мною ж

Два  сонечка  сяють.

Два  сонечка  ясні

Від  ранку  до  ночі –

Два  сонечка  красні, 

Матусині  очі.

                   Б. Данилович

         Моя  матуся

Мама – найкраща  людина  у  світі.

Знають  це  всі – і  дорослі, і  діти.

Морок  не  ляже  на  рідний  поріг,

Мама  не  пустить, вона – оберіг.

                     Т. Бойченко

         Для  мами

Сказав  мені  мій  тато,

Що  скоро  в  мами  свято.

Я ж  так  його  чекаю

Й  хустинку  вишиваю

Шовковими  нитками –

Для  рідної, для  мами!

                     Г.Бойко

        Бабусині  казки

У  бабусі  руки  вмілі,

А  казки – чудові, милі,

Миготять  в  повітрі  спиці,

За  клубочком  скаче  киця.

А  нитки  все  в’ються, в’ються,

А  казки  рікою  ллються…

Ляжу  в  ліжко – та  не  спиться –

Нову  казку  в’яжуть  спиці.

                                   В. Зінченко

        Бабця  спить

Ходить  тиша  в  теплих  капцях,

Задрімала  в  кріслі  бабця.

А  годинник  цокотить:

«Бабця  спить! Бабця  спить!»

Я  навшпиньках  вийду  з  хати,

Щоби  їй  не  заважати.

Не  скачи, собачко, цить!

Бабця  спить. Бабця  спить!

                                   В.Багірова

           *   *   *

Мамо  мила, мамо люба,

Мамо дорогенька,

Я  люблю  тебе, матусю,

Я  твоя  маленька.

Обніму  тебе  за  шийку,

 Притулюсь  до  личка,

Ти  мене  пригорнеш, люба,

Я  ще  невеличка.

         *   *   *  

Намалюю  квітку  я,

Принесу  на  свято.

Заспівають  у  садочку 

Весело  малята.

         Загадка

Найрідніша, наймиліша,

Всіх  вона  нас  пестить, тішить,

Завжди  скрізь  буває з  нами.

Відгадайте, хто  це? (Мама)

         Помічниця

Є  у  мами  доня 

гарна, білолиця.

Є  у  мами  доня –

Леся – помічниця.

Устає  раненько,

Підмете  чистенько

Ще  й  до  мами  каже:

- Відпочиньте, ненько!

Посуд  я  помию,

Гарно  стіл  накрию,

Тільки  борщ  зварити 

я  іще  не  вмію.

                        О. Стрілець

       Я  й  собі  отак  навчуся

Вишиває  нам  бабуся  рушники.

Я  й  собі  отак  навчуся  залюбки.

Квіточки  оті, що  в  лузі, у  росі

Мамі  вишию  на  блузі  я  усі

                                 Л.Лежанська