Дидактичні ігри для малечі

«ДИДАКТИЧНА ГРА, ЯК ЗАСІБ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ

ДОШКІЛЬНИКІВ»

 Концепція дошкільного виховання орієнтує педагогів на гуманізацію навчально-виховного процесу дитячого садка через «...реалізацію специфічних вікових можливостей психічного розвитку дошкільників ... у відповідних віку видах діяльності...».

Кожен період життя і розвитку дитини характеризується певним провідним видом діяльності. Під провідною діяльністю розуміється та, в процесі якої відбуваються якісні зміни у психіці дітей, формуються і розвиваються основні психічні процеси і властивості особистості, з'являються психічні новоутворення, характерні саме для даного конкретного віку: у період дитинства (до 1 року), провідним видом діяльності є безпосередньо-емоційне спілкування; в ранньому дитинстві (від 1 року до 3 років) - предметна діяльність; в дошкільному (від 3 до 6/7 років) – ігрова.

Сутність гри як провідного виду діяльності полягає в тому, що діти відображають у ній різні сторони життя, особливості взаємин дорослих, уточнюють свої знання про навколишню дійсність. Гра – є, свого роду, засобом пізнання дитиною дійсності.

За твердженням Ушинського К.Д., у грі дитина «живе» і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, ніж сліди дійсного життя. У грі дитина, пізнає правила спілкування з людьми, розвиває свої розумові здібності і пізнавальні інтереси, які особливо важливі для успішного навчання в школі. Гра для дитини – це  серйозне заняття.

Педагоги-практики розробили принципи, зміст і методи розумового виховання дітей, що дозволяють підвищити навчальний ефект освіти, що по суті є дидактичної грою.

Використання дидактичної гри як засобу розвитку розумових здібностей дітей дошкільного віку сягає своїм корінням далеко в минуле. Так, традиція широкого використання дидактичних ігор з метою виховання та навчання дітей, склалася ще в народній педагогіці, отримала свій розвиток в працях учених і в практичній діяльності багатьох педагогів минулого. По суті в кожній педагогічній системі дошкільного виховання дидактичні ігри, займають особливе місце.

А.С. Макаренко звертав увагу на те, що «виховання майбутнього діяча має полягати не в усуненні гри, а в такій організації її, коли гра залишається грою, але в грі виховуються якості майбутнього  діяча».

Розумовий розвиток дітей відбувається як у процесі творчих ігор (розвиваються вміння узагальнювати функції мислення), так і в процесі дидактичної гри. Сама назва «дидактичні» говорить про те, що ці ігри мають за мету розумовий розвиток дітей і, отже, можуть розглядатися як  засіб розумового виховання.

Поєднання в дидактичній грі навчальної задачі з ігровою формою, наявність готового змісту і правил дає можливість педагогові більш планомірно  використовувати  дидактичні ігри для розумового виховання дітей.

Дуже важливо, що гра — це не тільки спосіб і засіб навчання, це ще й радість, і задоволення для дитини. Всі діти люблять грати, і від дорослого залежить, на скільки ці ігри будуть змістовними та корисними. Граючи, дитина може не тільки закріпити раніше отримані знання, а й набувати нових навичок, вмінь, розвивати розумові здібності. У цих цілях використовуються спеціальні ігри, які спрямовані на розумовий розвиток дитини, насичені логічним змістом.

У сучасній педагогіці дидактична гра сприймається, як ефективний засіб розвитку дитини, розвиток таких інтелектуальних психічних процесів як увага, пам’ять, мислення, уява.

За допомогою дидактичної гри дітей привчають самостійно мислити, використовувати отримані знання в різних умовах згідно з поставленим завданням. Багато ігор ставлять перед дітьми завдання раціонального використання наявних знань в розумових операціях:

-         знаходити характерні ознаки в предметах і явищах навколишнього світу;

-         порівнювати, групувати, класифікувати предмети за певними ознаками, робити правильні висновки.

Так, дидактична гра сприяє:

·     Розвитку пізнавальних здібностей: отримання нових знань, їх узагальнення і закріплення; в процесі гри засвоюються суспільно вироблені засоби і способи розумової діяльності; у процесі дидактичних ігор складні явища розчленовуються на прості і навпаки, поодинокі узагальнюються; отже, здійснюється аналітична і синтетична діяльність; деякі дидактичні ігри ніби не вносять нічого нового в знання дітей, проте вони приносять велику користь тим, що вчать дітей застосовувати наявні знання в нових умовах.

·     Збагаченню чуттєвого досвіду дитини, розвиваючи при цьому її розумові здібності (уміння порівнювати, класифікувати предмети та явища навколишнього світу, висловлювати свої судження, робити висновки). Дидактична гра – незамінний засіб подолання різних труднощів у розумовій діяльності дітей.

·     Розвитку мовлення дітей: поповнюється і активізується словник, формується правильна звуковимова, розвивається зв'язне мовлення; ряд ігор з успіхом використовується для розвитку фонематичної сторони мовлення: так, захоплююча ігрова дія спонукає дітей до багаторазового повторення одного і того ж звукосполучення. Таке повторення звуків не стомлює дітей, тому що вони зацікавлені самою грою: то вони «пташки», то «машини», і чим більше захоплена дитина, тим активніше вона відтворює потрібні звуки, тим повніше корекційний ефект.

·     Соціально-моральному розвитку дитини-дошкільника: у такій грі відбувається пізнання взаємин між дітьми, дорослими, у ній дитина проявляє чуйне ставлення до оточуючих, вчиться бути справедливою, поступатися в разі необхідності, допомагати в біді тощо.

·     Художньому вихованню – відбувається розвиток творчої фантазії при яскравій передачі художнього образу.

Розглянувши роль дидактичної гри, слід зупинитися на структурі цих ігор, позначити їх своєрідність і особливості керівництва ними.

Отже, структуру гри утворюють основні та додаткові компоненти.

До основних компонентів відносяться: дидактична задача, ігрові дії, ігрові правила, результат і дидактичний матеріал. До додаткових компонентів: сюжет і роль.

Головна мета будь-якої дидактичної гри навчальна, саме тому основним компонентом у ній є дидактична задача, яка прихована від дошкільника в ігровому завданні. Дитина просто грає, але за внутрішнім психологічним значенням – це процес безпосереднього навчання.

·          Дидактична задача – визначається метою навчання і виховання дітей відповідно до навчальної програми, де для кожної вікової групи визначено обсяг знань, умінь, та навичок, якими повинні опанувати діти.

·          Ігрові дії. Дидактичне завдання реалізується в ігрових діях. Дидактична гра відрізняється від ігрових вправ тим, що виконання в ній ігрових правил спрямовується, контролюється ігровими діями.

·          Ігрові правила. Основна мета правил – організовувати дії, поведінку дітей.

·          Дидактичний матеріал і результат: засобом вирішення дидактичної задачі виступає дидактичний матеріал; результатом дидактичної гри є розв’язання ігрових та дидактичних завдань, вирішення обох завдань – показник ефективності гри.

·          Додаткові компоненти дидактичної гри – сюжет і роль не обов'язкові і можуть бути відсутні.

Своєрідність дидактичної гри:

По-перше, визначається раціональним поєднанням двох завдань –  дидактичного та ігрового. Якщо переважає навчальне завдання, то гра перетворюється у вправу, а якщо ігрове, то діяльність втрачає своє навчальне значення. Навчання у формі дидактичної гри засновано на прагненні дитини, входити в уявну ситуацію і діяти за її законами, тобто відповідає віковим особливостям дошкільника.

І по-друге, визначається видом ігрової діяльності та формою організації взаємодії дорослого і дитини. В дидактичній грі – сама дидактична задача, передбачає формування засобів і способів пізнання.

У дошкільній педагогіці все розмаїття дидактичних ігор об'єднується у три основні види: ігри з предметами (іграшками), природним матеріалом, настільно-друковані та словесні ігри.

·          Ігри з предметами. В іграх з предметами використовуються іграшки і реальні предмети. Граючи з ними, діти вчаться порівнювати, встановлювати подібність і відмінності предметів. Цінність цих ігор у тому, що з їх допомогою діти знайомляться з властивостями предметів, величиною, якістю, кольором.

·          Ігри з природним матеріалом завжди викликають у дітей жвавий інтерес, бажання грати. Насіння рослин, листя, камінці, різноманітні квіти, - все це використовується в роботі з дітьми при організації та проведенні дидактичних ігор.

·          Настільно-друковані ігри – цікаве заняття для детей. Вони різноманітні за видами: «лото», «доміно», «парні картинки» тощо.

·          Словесні ігри. Вони побудовані на словах і діях. Діти самостійно вирішують різноманітні розумові завдання: описують предмети, виділяючи характерні їхні ознаки, відгадують за описом, знаходять схожість і відмінність.

Керівництво дидактичними іграми здійснюється у трьох напрямках: підготовка дидактичних ігор, її проведення і аналіз.

У підготовку до дидактичної гри входить: вибір гри відповідно до завдань навчання і корекції; встановлення відповідності обраної гри програмовим вимогам виховання і навчання дітей; визначення зручного часу проведення дидактичної гри; вибір місця для гри; підготовка необхідного дидактичного матеріалу для обраної гри; підготовка до гри самого вихователя; підготовка до гри дітей: збагачення їх знаннями про предмети і явища навколишнього життя, які необхідні для вирішення ігрової задачі.

Проведення дидактичної гри включає:

-         ознайомлення дітей зі змістом гри;

-         з дидактичним матеріалом, який буде використаний в грі (показ предметів, картин);

-         коротка бесіда, в ході якої уточнюються знання та уявлення дітей по темі;

-         пояснення ходу гри та її правил.

Аналіз проведеної гри спрямований на виявлення прийомів її підготовки та проведення: які прийоми виявилися ефективними в досягненні поставленої мети – це допоможе удосконалювати як підготовку, так і сам процес проведення гри. Аналіз дозволить виявити індивідуальні особливості в поведінці та характері дітей.

При керівництві дидактичними іграми необхідно враховувати принципи формування ігрової діяльності у дошкільнят:

1. Для того, щоб діти опанували ігрові уміння, дорослому слід грати разом з ними.

2. Починаючи з раннього віку і далі на кожному етапі дошкільного дитинства, при формуванні ігрових вмінь, необхідно орієнтувати дитину на можливу взаємодію з партнером-однолітком.

3. Дорослий, граючи з дитиною повинен розгортати гру так, щоб дитина відкривала і засвоювала специфічні дії поступово.

Прийоми керівництва грою можуть бути прямими і непрямими.

-         Пряме керівництво передбачає безпосереднє втручання дорослого в гру дітей.

-         Непряме керівництво грою особливо важливе в роботі з дітьми дошкільного віку. Свої судження в процесі гри з дітьми педагог виражає виключно у формі порад, не вимагаючи жорсткого підпорядкування.

Таким чином, можна сказати, що дидактична гра представляє собою складне, педагогічне явище: вона є і ігровим методом навчання дітей дошкільного віку, і формою навчання дітей, і самостійною ігровою діяльністю, та засобом всебічного виховання дитини.

Наш дитячий садок працює за програмою виховання та розвитку розумово відсталих дітей, яка спрямована на розвиток особливої дитини як особистості та корекцію її розумових здібностей.

У своїй роботі на заняттях, у спільній діяльності я використовую все різномаїття засобів розумового виховання: розвиваючі, рухливі, творчі, сюжетно-рольові ігри; проводжу з дітьми спостереження, евристичні бесіди; цікаві завдання і питання – все це стимулює активність дітей, створює позитивний емоційний настрій і дає гарні результати в засвоєнні програмових завдань. Але найбільш ефективним засобом розвитку розумових здібностей дітей, я вважаю, дидактичні ігри.

Специфіка, своєрідність і принципи, на яких будуються дидактичні ігри, лаконічне поєднання навчання та ігрових дій– все це привертає мою увагу до цього типу ігор.

Вважаю, що дидактична гра може бути включена в будь-який розділ програми та її можливості можна використовувати як для розвитку розумової діяльності, так і для формування власне ігрової поведінки в колективі.

дидактичні ігри для дітей

з інтелектуальнИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Формування  емоційного  спілкування  з  дорослим

1.  Розкажи  про  себе.

-               Як  тебе  звати?

-               Скільки  тобі  років?

-               Як  звати  твою маму, тата?

-               Як  звати  бабусю, дідуся?

-               Чи  є  в  тебе  братик, сестричка? Як  їх  звати?

2. «Ладусі»

Мета: формувати емоційний контакт з дорослим.

Хід гри: педагог стає перед дитиною, ласкаво бере її  руки  в  свої  і, ритмічно  плескаючи її долоньками, читає утішку: «Ладусі, ладусі, де  були, в  бабусі, ручками плесь-плесь, ніжками туп-туп» (плескає в долоні, тупає ногами) повторити  2-3 рази.

3. «Іди до мене»

Мета: формувати емоційний контакт з дорослим.

Хід гри: педагог відходить від дитини на декілька кроків, підзиває її до  себе, ласкаво примовляючи: «Іди до мене, мій любий». Коли дитина підходить, дефектолог обіймає її: «До мене любий Сашко прийшов».  Гра повторюється.

4. «Візьми  кульку»

Мета: формувати емоційний контакт, викликати радість від гри з дорослим.

Матеріал: 1-2 повітряних кульки.

Хід гри: педагог  надуває повітряну кульку і дає дитині: «На, візьми». Коли дитина трохи потримає кульку, дефектолог просить: «Дай мені кульку». Показує, як кулька літає, і знову віддає дитині. При цьому показує радість, задоволення від гри: «Яка гарна кулька!», «Як кулька літає!».

5.           «Потанцюємо  з  лялькою»

Мета: продовжувати формувати емоційний контакт з дорослим, викликати інтерес до ляльки.

Матеріал: лялька середніх розмірів.

Хід гри: педагог приносить ляльку. Вона «вітається» з дітьми, «гладить» кожного по голівці. Діти по черзі тримають ляльку за руку. Лялька  пропонує потанцювати. Діти стають у коло, педагог бере ляльку за одну руку, другу дає дитині і разом з ними рухається по колу, показуючи радість, наспівуючи дитячу пісеньку.

Варіант:  гра проводиться з Ведмедиком.

6.           «Доганялки»

Мета: продовжувати формувати емоційний контакт з дорослим, викликати інтерес до ігор з лялькою.

Матеріал: лялька.

Хід гри: до  дітей «приходить» лялька і  «говорить», що хоче погратися  з ними в доганялки. Педагог пропонує дітям тікати від ляльки. Лялька їх  доганяє, радіє та обіймає: «Ось мої дітки!»

Варіант: гра проводиться з Ведмедиком.

7.           «Дай  ручку»

Мета: формувати емоційний контакт з дорослим.

Хід гри: педагог простягає руку до дитини і говорить: «Сашко, дай  ручку!» Якщо дитина не відповідає, педагог бере її  руку, тягне до своєї руки, плескає долонькою дитини по своїй  долоні, потім вкладає руку дитини  в  свою, трясе нею і каже: «Добрий  день, Сашко!» Гра повторюється.

Варіант: гра  проводиться  з  лялькою: «Це  лялька, привітайся  з  лялею, дай  лялі  ручку»; з  Ведмедиком.

8.           «Хованки»

Мета: та  сама.

Матеріал: кольорові  хусточки.

Хід гри: діти сидять на стільчиках. Педагог накриває хусточкою  голову дитини, ховаючи її  лице. Звертається до дітей з питанням: «Де Назар?» - «Немає Назара». Потім знімає хусточку з дитини і радісно промовляє: «Ось  Назар. Є Назар». Гра проводиться декілька разів, але при повторенні педагог  змушує дитину саму знімати хусточку  з  голови.

9.           «Веселий  Клоун»

Мета: та  сама.

Матеріал: іграшка Клоун, брязкальця.

Хід гри: педагог приносить іграшкового Клоуна, разом з дітьми  розглядає  його. Клоун  «гримить»  брязкальцем, потім  роздає  брязкальця  дітям. Вони  разом  з  Клоуном  граються  брязкальцями, радіють.

Виконання  елементарних  інструкцій

1.     «Іди  до  мене – біжи  до  мене»

Мета: формувати увагу дітей та розуміння значення  дієслів  «іди»  та  «біжи». Вчити їх слухати  і  розуміти мовну інструкцію.

Матеріал: лялька.

Хід гри: 1-й  варіант.  Гра з лялькою.

Лялька вітається з дітьми, педагог пропонує з нею погратися. Правою  рукою дефектолог бере  ляльку, ставить на правий край  столу, ліву  руку тримає  біля лівого краю і підзиває нею: «Ляля іди  до  мене». Коли  лялька  наближається, обіймає, хвалить її. Потім він бере ляльку в ліву руку, а правою підзиває і  говорить: «Біжи  до  мене». Лялька знову йде, але педагог зупиняє її і говорить: «Слухай  уважно, я  сказала  біжи». Лялька біжить, дефектолог хвалить її.

2-й  варіант.  Гра  з  дітьми.

Діти стоять біля однієї стіни в кімнаті, педагог – біля протилежної і говорить: «Діти, біжіть  до  мене». Якщо  діти  біжать, обіймає  їх, хвалить. Якщо  ж вони йдуть, він зупиняє їх, повторює інструкцію. Потім відходить до іншої стіни, і  гра  продовжується. На  третій  раз  інструкція  змінюється: «Ідіть  до  мене».

2.              «Візьми, поклади, кинь»

Мета: формувати увагу дітей. Вчити розуміти значення дієслів «візьми», «поклади», «кинь», а також слухати і розуміти мовну інструкцію.

Матеріал: два  м’ячі, кошик.

Хід гри: педагог кладе на стіл два м’ячі і  говорить: «Візьміть м’ячі». Діти виконують інструкцію. Потім одній дитині говорить: «Поклади м’яч» – і  показує на стіл, іншій з тією ж інструкцією вказує на кошик, допомагаючи, за потребою, виконати завдання. Діти сідають на стільчики. Дефектолог знову говорить: «Візьміть м’ячі», потім – «Кинь  м’яч», одній  дитині  вказуючи  на  кошик, а іншій – на  підлогу.

3.                «Візьми, коти»

Мета: продовжувати вчити дітей слухати та діяти за мовною  інструкцією, диференціювати  дієслова  «візьми», «коти».

Матеріал: 3 арки, кулька, машина, м’яч.

Хід гри: перед  дитиною  на  столі  стоять три арки. Перед  першою  ставиться  машина, перед  другою – кулька, перед  третьою – м’яч. Дефектолог  показує  жестом  на  машину  і  говорить  дитині: «Коти», допомагаючи  їй  виконати  завдання, потім  те  саме  говорить, показуючи  на  кульку. Вказуючи  на м’яч, просить: «Візьми». Гра повторюється. Наприклад, показуючи на  машину, педагог  говорить: «Візьми», а на м’ячик – «Коти» і т.і., тобто  необхідно  уникати  орієнтування  на  порядок  дій.

4.              «Роби, як  я»

Мета: учити дітей в певній ситуації розуміти і виконувати прості  інструкції (на, дай, візьми). Формувати дії з іграшками за наслідуванням та за мовною інструкцією. Спонукати дитину до повторення звуконаслідування.

Матеріал: іграшки: брязкальця, дзвіночки.

Хід гри:  педагог показує дитині брязкальце і говорить: «Ось яке гарне  брязкальце. Брязкальце гримить: «тук-тук-тук». Простягає  його  дитині  і каже: «На  брязкальце», - спонукаючи її взяти іграшку. Якщо дитина сама не простягає руку до іграшки, то дефектолог направляє руку дитини, повторюючи: «На  брязкальце, візьми брязкальце». Коли дитина взяла іграшку, дефектолог бере собі таку саму, трясе нею і примовляє: тук-тук-тук, спонукаючи до повторення дій і звуконаслідування. В кінці заняття дефектолог ховає свою іграшку, простягає руку до іграшки дитини і говорить: «Дай мені брязкальце». Гра  повторюється з іншими  іграшками.

5.              «Пограємо  на  барабані»

     Мета: вчити дітей розуміти і виконувати елементарні інструкції в  процесі обігрування іграшок і спілкування з дорослим.

     Матеріал: барабан і палички.

     Хід гри:  педагог ставить перед дитиною барабан і називає його: «Це  барабан  та-та-та». Дає малюку можливість роздивитися барабан. Потім  бере паличку і говорить: «Ось паличка. Я стукаю паличкою по барабані», промовляє звуконаслідування, спонукаючи дитину до повторення. Після цього  пропонує дитині попросити в нього паличку: «Скажи: дай».

Далі педагог стукає паличкою по барабані і дає її  малюку: «На  паличку. Ось  барабан, бий». Коли дитина виконає завдання, дефектолог просить її: «Дай  паличку», – супроводжуючи прохання відповідним жестом. Потім задає дитині  питання: «Де  барабан  та-та-та?» Показує рукою дитини на іграшку і каже: «Ось барабан та-та-та! Дай барабан». Для закріплення мовні інструкції  повторюються  2-3 рази.

6.              «Покатай  м’ячик»

Мета: та  сама.

Матеріал: невеликий м’яч.

Хід гри:  педагог показує дитині  м’ячик, називає його повним словом  і звуконаслідуванням: «М’яч – оп-па». Декілька разів кидає його, ловить і  повторює оп-па, привертаючи увагу дитини водночас до м’яча, гри з ним і  звуконаслідування. Потім котить м’ячик дитині і говорить: «Лови  м’ячик – оп-па!». Допомагає дитині спіймати м’яч, вчить катати його по столі, спонукає до  звуконаслідування. Гра  повторюється  3-4 рази.

7.              «Кинь  м’ячик  у  кошик»

Мета:  та  сама.

Матеріал: невеликий  м’яч, кошик.

Хід гри: гра проводиться аналогічно попередній.

Розвиток  уваги

1.           Розкажи  про  себе

¾         Чим  ти  любиш  гратися  вдома?

¾         Чим  ти  любиш  гратися  в  садочку?

¾         Яка  в  тебе  найулюбленіша  гра?

¾         Розкажи  про  свою  улюблену  іграшку.

¾         Чому  вона  тобі  подобається?

2.           Гра  «Ку-ку»

Мета: формувати увагу, вчити очікувати появи предмета в одному і  тому самому місці; розуміти, що схований предмет не зникає, а тільки  знаходиться поза зоною бачення.

Матеріал: велика або яскрава іграшка, ширма.

Хід гри:  педагог знаходиться за ширмою, а діти перед нею. Повільно  з-за ширми з’являється іграшка і говорить: «Ку-ку». Дорослий разом з дітьми  радіє появі іграшки, потім опускає  її  за  ширму. Іграшка з’являється з-за  ширми  3-4 рази, обов’язково в одному й тому самому місці, щоб діти зрозуміли, в якому  місці потрібно чекати її появи.

При повторі гри можна взяти іншу іграшку.

3.           «Знайди  свою  іграшку»

Мета: вчити уважно роздивлятися іграшки, щоб потім впізнати свою  іграшку серед інших; продовжувати розвивати емоційне відношення до  іграшок.

Матеріал: сюжетні іграшки різного призначення, які мають різні  властивості (колір, форму, величину). При першому проведенні гри іграшки  різні за призначенням (машина, лялька, ведмедик, м’ячик). Потім  вони  повинні  відрізнятися за окремими якостями (наприклад, 2 машини: велика і маленька; 2 ляльки: в червоній і жовтій сукнях і т.і.).

Хід гри: діти грають іграшками. Через деякий час педагог збирає  іграшки, накриває їх хусточкою і пропонує дітям знайти свої іграшки. Вони по  одному підходять  до столу, шукають. Дефектолог  хвалить  дитину, або  просить  ще пошукати свою іграшку (якщо дитина зробила неправильний вибір). Дефектолог пропонує уважно роздивитися іграшки і запам’ятати їх. Гра повторюється.

4.           «Як  скаче  зайчик?»

Мета: та  сама.

Хід гри: педагог питає у дитини: «Як скаче зайчик?» Дитина згинає руки в ліктях, притискає кулачки до грудей і починає стрибати на двох ногах. Дефектолог слідкує за виконанням рухів дитиною, як за наслідуванням, так і за інструкцією. 

5.           «Руки  вгору,  руки  в боки»

Мета: сприяти активізації уваги. Вчити дітей виконувати рухи не  тільки за наслідуванням, але й за інструкцією. Розвивати зорове та слухове  сприймання. Вдосконалювати загальну моторику дітей.

Хід гри: педагог пропонує дітям пограти: «Дивіться на мене і  робіть як я». Піднімає руки вгору і потім ставить їх на боки, промовляючи: «Руки  вгору, руки в боки». Діти повторюють дії  дефектолога.

Варіанти: руки вгору, руки в боки. Руки в сторони, руки в боки. Руки  вниз і руки в боки».

6.           «Плесь-плесь ручками»

  Мета: сприяти активізації та концентрації уваги. Вчити дітей  розуміти і виконувати за наслідуванням прості інструкції. Вдосконалювати  моторику.

Хід гри: дефектолог просить показати дитину, де у неї ручки, ніжки. Потім плескає в долоні: «Плесь-плесь ручками»; тупає  ногами: «Туп-туп  ніжками», стрибає на двох ногах: «А тепер стрибаємо, стрибаємо, стрибаємо». Дитина  виконує ці  рухи, в  супроводі  інструкції, за  наслідуванням.

7.           «Будь  уважний»

Мета: продовжувати розвивати зорову увагу та запам’ятовування.

Матеріал: 2-3коробки, дрібні іграшки, ширма.

Х і д   г р и: педагог показує дитині іграшку, потім ховає її в одну з коробок  і каже: «Я ховаю іграшку, а ти  запам’ятай,  в яку коробку я її поклала». Всі дії  виконуються повільно. Потім коробки закриваються ширмою, педагог  рахує до п’яти. Ширма знімається і дитина повинна показати в якій коробці знаходиться іграшка.

Гра повторюється 2-3 рази. В подальшому рахунок збільшується (відстрочка  дії) до 10-20, збільшується також кількість коробок.

Розвиток  наслідування

1.           Робота з мовним альбомом. Розкажи  про  своїх  маму  і  тата.

-                    Як звати маму? Підбери для неї ласкаві слова.

-                    Як звуть твого тата?

-                    Що робить мама, тато?

-                    Що ти любиш робити з мамою і татом?

2.           «Пташки літають і відпочивають»

Мета: вчити дітей наслідувати дії дорослого, розвивати емоційний  контакт дорослого і дитини.

Хід гри:  педагог пропонує дітям підійти до нього: «Робіть, як я. Будемо  літати, як пташки», - говорить він і піднімає руки в сторони, змахує ними, біжить  по кімнаті, залучаючи до гри дітей. Вони повторюють  рухи. Тим, дітям, які не виконують завдання, дефектолог піднімає руки, допомагає ними робити рухи. Потім говорить: «Пташки клюють зернятка» (Присідає); «Робіть так» (Стукає  рукою  по  підлозі). Діти наслідують дії  дорослого.

Гру можна повторити 2-3 рази.

3.           «Хованки»

Мета: та  сама.

Хід гри:  діти сидять на стільчиках, педагог сідає поруч з ними. «Зараз я сховаюсь. Ось так», – говорить він і присідає за спинкою стільчика.   «Сховайтесь, як  я». Діти  повторюють  дії. Дефектолог виглядає з-за стільчика, говорить: «Ось я», спонукаючи дітей робити те саме. Гра повторюється 2-3 рази.

4.           «Прокоти  м’яч»

Мета: вчити дітей наслідувати дії дорослих з предметом.

М а т е р і а л:  м’ячі, арка.

Хід гри: педагог сидить з одного краю стола, дитина з другого. Між  собою і дитиною він ставить арку, бере м’яч і говорить: «Роби, як я», прокочує  його через арку до дитини. Той повинен прокотити м’яч назад. Потім діти  сідають парами і катають м’яч один одному.

5.           «Покатай  ведмедика»

Мета: та сама. Знайомити дітей з функціональним призначенням  іграшки машини і способами дії з нею.

Матеріал: іграшкові машини з кузовом, невеликі за розміром ведмедики.

Хід гри:  на столі у педагога ведмедики. Машини стоять на підлозі. Педагог говорить, що ведмедики дуже хочуть покататися на машинах, підходить  до них, бере одну за мотузочку і везе. Потім садить в неї ведмедика, катає, просить дітей покатати інших ведмедиків так, як це робить він. Діти наслідують  дії педагога. Він слідкує, щоб малюки везли машини за мотузочку, за необхідністю знову показує, допомагає посадити іграшки на машини.

6.           «Сховай  мотрійку»

Мета: продовжувати вчити дітей наслідувати дії дорослого з  предметами, звертаючи увагу на їх властивості.

Матеріал: двоскладові мотрійки.

Хід гри: педагог роздає дітям закриті мотрійки, трясе своєю  мотрійкою і говорить: «Там щось є. Подивимось, що там. Робіть так». (Відкриває  мотрійку). Діти повторюють рухи. Педагог радісно промовляє: «Ось маленька мотрійка!» -  витягає  маленьку мотрійку і ставить її на стіл. Діти дістають своїх  мотрійок. Дефектолог  продовжує діяти з іграшкою: «Сховаємо маленьких мотрійок ось так». Повільно вкладає маленьку фігурку, спонукаючи дітей зробити те саме. Потім з’єднує обидві  половинки великої фігурки. «Нема маленької  мотрійки!»  Діти  повторюють  дії. Гра проводиться  2-3 рази

7.           «Дзеркало»

Мета: та  сама.

Хід гри:  педагог показує перед дзеркалом нескладні рухи, звертаючи  увагу дітей, як дзеркало точно відтворює ці рухи. Потім ставить дітей перед  собою і говорить: «Робіть, як  я». Показує повільно прості рухи: плескає руками  перед собою, над головою, ставить руки на пояс, присідає і т.і. Діти повторюють. Тому, хто утруднюється при виконанні завдання, педагог  допомагає. Коли рухи  виконуються вправно, дефектолог хвалить  дітей: «Молодці, ви  моє  дзеркало».

8.           «Мавпочка»

Мета: учити дітей наслідувати дрібні рухи.

Матеріал: іграшка мавпочка.

Хід гри:  діти сидять,  педагог говорить, що в нього є мавпочка, показує  іграшку, розповідає, як мавпочки люблять наслідувати. Однією  рукою  дорослий  робить  рухи, а  другою повторює їх у  мавпочки (піднімає руку, опускає, стукає  рукою по столі). Потім пропонує дітям стати «мавпочками» і повторювати за  ним рухи руками. Іграшкова мавпочка хвалить малюків.

9.           «Лялька  танцює»

Мета: та  сама.

Матеріал: ляльки.

Хід гри:  педагог з лялькою заходить в кімнату. Лялька вітається з  дітьми, говорить, що хоче з ними потанцювати. Педагог ставить ляльку на стіл і  робить з нею кілька рухів (повертає, плескає  в  долоні, нахиляє). Потім роздає  інших ляльок дітям і пропонує з ними потанцювати. «Моя лялька навчить всіх  ляльок танцювати, - говорить дефектолог, - Робіть, як я» Діти повторюють рухи  з лялькою. Дефектолог допомагає малюкам. Лялька в руках педагога хвалить  всіх учасників таночка.

10.      «Веселий  Клоун»

Мета: та  сама,

Матеріал: Клоун, брязкальця.

Хід гри:  до дітей приходить веселий Клоун з брязкальцем, він гримить  ним, просить роздати всім дітям такі самі брязкальця. Після цього він говорить: «Дивіться на мене, робіть, як я», - піднімає брязкальце над головою, гримить  ним, стукає ручкою брязкальця об підлогу, встає, ховає за спину і т.і. Діти наслідують. Клоун хвалить дітей, прощається з ними і йде.

Сприйняття форми, величини, кольору

Практичне  виділення  форми

1.           Робота з мовними альбомами

-       Покажи кубик, кульку, «дах», квадрат, кружок, трикутник.

-       Якого кольору кубик, кулька та ін.?

2.            «Що котиться, а що ні»

Мета: вчити практично розрізняти форму. Зробити форму предмета  значущою для дитини; вчити опиратися на неї в дійсності.

Матеріал: ворітця, кулька, кубик, стрічка.

Хід гри:  педагог ставить на столі ворітця і пропонує двом дітям  прокотити через ворітця до стрічки два предмета: одному – кубик, другому – кульку. Потім діти обмінюються предметами. Поступово діти починають  розуміти, що кулька котиться, а кубик ні. Після цього дітям пропонується  вибрати той предмет, який можна прокотити через ворітця. Ті, хто зрозумів  залежність результату від форми предмета, вибирають кулю. Дефектолог, закінчуючи гру, говорить: «Куля котиться, а кубик не котиться».

3.           «Зроби  картинку»

Мета: вчити бачити форму в предметі, співвідносити форму контуру і  фігури, складати ціле з різних геометричних форм, підбираючи потрібні за  допомогою проб і примірювання.

Матеріал: дві карточки: на одній – контури для викладання м’яча, будиночка з двох частин (квадрата і трикутника), на другій – для викладання  неваляйки з двох частин (коло  і  овал), вагончика з трьох  частин (прямокутника  і  двох  кружечків); фігури по формі контурів.

Хід гри:  1-й варіант.  Педагог кладе перед дитиною першу карточку (потрібні форми викладені на контури) і питає, що на ній намальовано, допомагає  дитині впізнати предмети. Потім знімає форми, перемішує їх і просить дитину  знову  скласти з них картинки, спонукаючи її  в  разі утруднення приміряти форму  до контуру. Друга картинка  дається тільки з контуром. Дитині потрібно  спочатку викласти всі фігури на місця, а потім назвати, що у неї вийшло.

2-й варіант.  Перед дитиною кладуть карточки  з  контурами  і  перемішані  геометричні  фігури.

3-й  варіант.  Спочатку дефектолог дає  дитині  фігурки  тільки  до  одного  зображення  і  пропонує  відгадати, що  з  них  можна  скласти. Спонукає  дитину  до проб і  примірювання.

4.           «Дошка  Сегена»

Мета: формувати вміння співвідносити форму отвору і вставки.

Матеріал: дошка з отворами різної форми і відповідні  вставні  фігури.

Хід гри: педагог кладе перед дитиною дошку з вставленими в отвори формами і просить дитину назвати знайомі фігури. Потім фігури  виймаються з отворів і дитина сама намагається вставити їх, за допомогою примірювання.

5.           «Поштова  скринька»

Мета: формувати вміння співвідносити форму отвору і вставки.

Матеріал: поштова скринька – пластмасова коробка з прорізями  різної  форми, об’ємні фігури відповідні до отворів.

Хід гри:  педагог ставить перед дитиною коробку, звертаючи її увагу на прорізі, а поряд викладає об’ємні фігури. Дитині пропонується  опустити всі  «посилки»  в  поштову  скриньку, тобто  визначити,  до  якої  прорізі  підходить  та чи інша форма.

Зорове  сприйняття  форми

1.  «Знайди  свій стільчик»

М е т а:  Вчити  сприймати  плоску  форму, здійснювати  вибір  за  зразком, перевіряти  його  за  допомогою  накладання; продовжувати  розвивати  у  дітей  увагу, навички  орієнтування  в  приміщенні.

М а т е р і а л: Парні  плоскі  пластмасові  форми.

Х і д   г р и:  Дефектолог  розкладає  на  столі  три  плоскі  форми. Дає  дітям  по  одній  формі. Потім  піднімає  одну  з  них  і  питає: «У  кого  така  форма?»

Дитина, у  якої  є  така  форма, підходить  до  столу, і  дефектолог  перевіряє  правильність  вибору. Пропонує  дитині  накласти  свою  фігуру  на  форму-зразок  і  обвести  їх  по  контуру. Друга  дитина  також  порівнює  форму  і  зразок. Потім  починається  гра: дефектолог  розставляє  на  деякій  відстані  три  стільчика, діти  розбігаються  по  кімнаті, тримаючи  форми. Дефектолог  розкладає  на  стільчики  форми-зразки  і  пропонує  дітям  знайти  свої  місця. Дитина  повинна  сісти  на  той  стільчик, на  якому  лежить  така  сама, як  у  нього, форма. Правильність  свого  вибору  дитина  перевіряє  шляхом  накладання  та  обведення  форми  по  контуру.

2.  «Відгадай, що  я  намалювала»

М е т а:  Вчити  виділяти  контур  предмета, співвідносити  об’ємну  форму  з  плоскісною, впізнавати  предмети  на  малюнку, знати  їх  назви.

М а т е р і а л:  Різні  предмети, папір, фломастери.

Х і д   г р и:  Дефектолог  ставить  на  стіл  два  предмети – кубик  і  кульку, кладе  папір, фломастер  і  говорить  дітям, що  зараз  він  буде  малювати, а  вони  повинні  відгадати, що  він  намалює. Потім  дефектолог  повільно  обводить  пальцем  по  контуру  спочатку  одного, а  потім  другого  предмета, тобто  виділяє  основну  плоскісну  форму  кожного  з  них. При  цьому  потрібно  пам’ятати, що  предмет  обводять  завжди  в  одному  і  тому ж  напрямку, за  годинниковою  стрілкою, вертаючись  до  вихідної  позиції. Округлі  форми  обводять  плавно, без  зупинок, вугловаті – з  зупинками  на  кутах  і  різким  поворотом  на  нове  ребро.   

       Після  того  як  обидва  предмети  обведені, дефектолог  малює  контур  одного  з  них  на  аркуші  паперу  і  просить  кого-небудь  взяти  той  предмет, форму  якого  він  намалював, і  накласти  його  на  малюнок. «Правильно, я  намалювала  кулю, і  ти  вибрав  кулю!»

       Коли  гра  проводиться  з  предметами  складної  форми, то  діти  не  накладають  вибрані  предмети  на  малюнки, а  кладуть  їх  поряд.

3.  «Лото»

М е т а: Продовжувати  вчити  знаходити  форми  за  зразком; розвивати  увагу  дітей.

М а т е р і а л:  Карточки  з  зображенням  3-х  однокольорових  форм (наприклад, на  одній – коло, квадрат, трикутник; на  другій – коло, овал, квадрат; на  третій – квадрат, прямокутник, трикутник  і  т.і.), маленькі  карточки  з  зображенням  форм  для  накладання  на  великі  карточки.

Х і д   г р и:  У  дітей  великі  карточки, у  дефектолога – маленькі. Дефектолог  піднімає  одну  карточку, наприклад, коло,  і  питає: «У  кого  така?» (Форма  не  називається.) Ті, в  кого  на  карточках  є  кружечок, піднімають  руки, і  дефектолог  роздає  їм  маленькі  карточки  з  кружечками:  «Молодці, у  мене  кружечок  і  у  вас  кружечок!» Діти  накладають  маленькі  карточки  на  відповідні  зображення.

    В  подальшому  дітям  можна  давати  по  дві, а  потім  по  три  карти.

4.  «У  кого  таке?»

М е т а:  Закріпити  назви  форм, обумовлених  програмою, здійснювати  вибір  форм  за  їх  назвою.

М а т е р і а л:  Геометричне  лото, як  в  попередній  грі.

Х і д   г р и:  У  дітей  великі  карточки, у  дефектолога – маленькі. Дефектолог  не  показує  маленьку  карточку, а  тільки  називає  форму: «У  кого  квадрат (коло, трикутник, овал, прямокутник)?» Діти  піднімають  руки, дефектолог  дає  відповідну  маленьку  карточку.

5.  «Магазин»

М е т а:  Вчити  вибирати  об’ємні  форми  за  плоским  зразком, відволікаючись  від  функціонального  призначення  предмета.

М а т е р і а л:  Іграшки  різної  форми, карточки  з  зображенням  геометричних  форм.

Х і д   г р и:  Дефектолог  розкладає  на  столі  іграшки, називає їх  і  говорить, що  у  нього  магазин  іграшок, а  він  продавець. Потім  дістає  карточки  з  геометричними  формами: «Це  будуть  гроші. Хто  захоче  купити  в  магазині  іграшку, повинен  знайти  таку  саму  форму. Наприклад, я  хочу  купити  м’яч. Мені  потрібні  такі  гроші». (Показує  карточку  з  зображенням  кружечка.) Дитина  вибирає  собі  іграшку  і  дає  продавцю  карточку  з  відповідною  формою.

Запам’ятовування, пов’язане  з  уявленнями  про  форму

1.  «Впізнай  та  запам’ятай»

М е т а:  Вчити  дітей  запам’ятовувати  сприйняте, здійснювати  вибір  за  пред’явленням.

М а т е р і а л:  Геометричне  лото.

Х і д   г р и:  Перед  дитиною  лежить  карточка  з  зображенням  3-х  геометричних  форм. Дефектолог  просить  подивитися  на  неї  і  запам’ятати, які  форми  там  намальовані. Потім  роздає  дітям  чисті  аркуші  паперу  і  просить  закрити  ними   свої  карточки. Після  цього  показує  маленьку  карточку, кладе  її  на  стіл, подумки  рахує  до  15, просить  дітей  зняти  папір  і  показати  на  своїх  карточках  таку  саму  форму, яку  він  демонстрував. Для  перевірки  дефектолог  знову  показує  карточку-зразок.

2.  «Запам’ятай  і  знайди»

М е т а:  Та  сама, здійснювати  вибір  форм  за  словесною  інструкцією.

М а т е р і а л:  Геометричне  лото.

Х і д   г р и:  Дефектолог  роздає  великі  карти, діти  накривають  їх  аркушами  паперу. Дефектолог  називає  одну  з  форм, подумки  рахує  до  15, потім  просить  дітей  зняти  папір  і  показати  на  карточці  потрібну  форму ( не  називаючи  її  повторно). Після  цього  показує  карточку-зразок, діти  перевіряють  свій  вибір. «Правильно, це  кружечок», - говорить  дефектолог, знову  називаючи  форму.

3.  «Знайди  схожу»

М е т а:  Продовжувати  вчити  запам’ятовувати  форми; в  уяві  зіставляти  об’ємну  форму  з  плоскісною; закріпити  назви  «круглий», «квадратний», «овальний», «трикутний».

М а т е р і а л:  Об’ємні  іграшки  різної  форми ( м’яч, годинник, пірамідка, дзеркальце, кубик  і  т.і.), плоскісні  форми-зразки (коло, овал, квадрат, трикутник, прямокутник).

Х і д   г р и:  Дефектолог  показує  дітям  різні  іграшки  і  накриває їх  хусточкою. Потім  показує одну  з  геометричних  форм, наприклад  коло, діти  2-3 сек.  дивляться  на  нього. Дефектолог  ховає  коло, рахує  до  15, знімає  хусточку  з  іграшок  і  просить дитину  знайти  іграшку  такої  форми.Потім  дефектолог  показує  зразок, порівнює  його  з  іграшкою: «Правильно, вони  схожі, м’яч  теж  круглий.

4.  «Шукай  і  знаходь»

М е т а:  Вчити  знаходити  в  кімнаті  предмети  різної  форми  по  слову-назві, розвивати  увагу  і  запам’ятовування.

М а т е р і а л:  Іграшки  різної  форми.

Х і д   г р и:  Дефектолог  перед  заняттям  розміщує  в  кабінеті  іграшки    різної  форми  і  говорить: «Будемо  шукати  предмети  круглої  форми. Все, що  є  кругле  в  цій  кімнаті, знайдіть  і  принесіть  мені  на  стіл». Діти  відшукують, а  дефектолог  допомагає  при  потребі.

  Гра  повторюється, діти  шукають  предмети  іншої  форми.

5.  «Відгадай, чого  не  стало»

М е т а:  Продовжувати  вчити  дітей  називати  геометричні  форми, запам’ятовувати  їх, оперувати  образом  форм  в  уяві.

М а т е р і а л:  Карточки  з  геометричними  формами, хусточка.

Х і д  г р и:  Дефектолог  розкладає  карточки  на  столі  або  дошці  і  просить  дітей  назвати  ці  форми. Потім  закриває  фігури  хусточкою  і  одну  з  них  ховає. (Діти  повинні  добре  знати  її  назву.) Забирає  хусточку  і  питає, якої  форми  немає.(«Відгадайте, що  я  сховала».)  Діти  називають. При  повторі  гри  розміщення  форм  змінюється.

Сприйняття просторових відносин

Орієнтування в просторі кімнати

1.       «Візьми  іграшку»

Мета: продовжувати розвивати навички орієнтування в ближньому  просторі, закріпити і уточнити значення слів «далеко», «близько».

Матеріал: різні  іграшки.

Хід гри: педагог дає кожній дитині по одній іграшці і пропонує пограти. Потім бере іграшки, просить дітей відвернутися  або  заплющити  очі  і  розкладає  іграшки на столі: одну на відстані простягнутої руки, а іншу подалі. Діти відкривають очі і педагог пропонує їм взяти свої іграшки, не  піднімаючись зі стільців. Той, чия іграшка знаходиться близько, бере її, інша дитина цього зробити не може. Діти знову заплющують очі, - педагог міняє  іграшки місцями. Тепер друга дитина дістає свою іграшку. На третій раз педагог  ставить обидві іграшки далеко і питає у дітей, чому вони не можуть їх дістати, допомагає  їм  зробити  висновок: «Іграшки  далеко». Підсуває іграшки до  дітей: «Тепер іграшки близько, ви можете їх дістати».

2.           «Доповзи до іграшки»

Мета: продовжувати вчити сприймати відстань, показати, що від неї  залежить результат дій не тільки в ближньому, але й в дальньому просторі;  звернути увагу на напрямок руху в просторі і самостійно  обирати  цей  напрямок.

Матеріал: різні  іграшки.

Хід гри:  1-й  варіант.  Педагог пропонує дітям повзти до іграшок за сигналом: один – до  ближньої, другий – до  дальньої. Перша дитина скоріше  закінчує  завдання, друга – пізніше. Дефектолог з’ясовує з  дітьми, чому перша  дитина взяла іграшку раніше, і підводить їх до висновку, що одна іграшка  лежала  далеко, а  друга – близько.

2-й варіант. Гра проводиться за тими ж правилами, але іграшки  розкладаються в різних напрямках: одна – прямо  перед  стільцем, інша – навпроти по діагоналі, третя – ліворуч або праворуч. Дефектолог звертає увагу дітей на те, де лежать іграшки. Завдання кожної  дитини – визначити  напрямок, в  якому  треба  повзти.

3.           «Сховаємо  і  знайдемо»

Мета: продовжувати вчити орієнтуватись в просторі приміщення, послідовно  оглядати  його; розвивати увагу і запам’ятовування; вчити виділяти  з  оточення предмети, які знаходяться в полі зору.

Матеріал: різні  іграшки.

Хід гри:  1-й варіант. Педагог показує дітям іграшку і говорить, що  зараз вони сховають її, а потім будуть шукати. Разом з  дітьми  обходить  кімнату, роздивляється  все, що  там  стоїть: «Ось  стіл, за  яким  ви  дивитесь  книжки. А  ось  стелаж  з  іграшками. Йдемо  далі. Це  шафа. Тут  ми  можемо  сховати  нашу  іграшку  на  полиці  з  книгами. Поставимо її на полицю. А  тепер  підемо  гратися. Дефектолог  проводить  нескладну  рухливу  гру, наприклад, «Роби, як  я». Через  деякий  час  пропонує  дітям  пошукати  іграшку. Коли  іграшка  знайдена, фіксує  результат: «Іграшка  була  на  полиці».

 2-й варіант. Іграшку ховають діти, а шукає  дефектолог, який  послідовно  обстежує кімнату і предмети, що знаходяться в ній. Діти повинні засвоїти  послідовність пошуку як засіб орієнтування в просторі. Обходячи кімнату, дефектолог називає напрямок, в якому рухається, і предмети, що знаходяться на  шляху.

3-й варіант. Іграшку ховають діти разом з дорослим, а шукає хтось з  дітей. Дефектолог пропонує шукати, послідовно  оглядаючи  кімнату.

4.           «Куди  підеш  і  що  знайдеш»

Мета: та  сама.

Хід гри:  педагог дає завдання-інструкцію дитині: «Знайди  книжечку. Вона  лежить  на  книжній  полиці».

Орієнтування на аркуші паперу

 «Поклади  правильно»

М е т а:  вчити переносити просторові  відношення  між об’ємними  предметами на  плоскісне  зображення, розвивати  увагу, наслідування.

М а т е р і а л:  набір  предметів  та  їх  плоскісні  зображення.

Хід  заняття:  1-й  в а р і а н т.  Педагог  бере  два  об’ємних  предмета, наприклад, кубик  і  кулю, дає  дитині  плоскісне  зображення  цих  предметів (квадрат  і  кружечок) і просить її підкласти дані  зображення до предметів. Потім пропонує діяти за  наслідуванням («Роби, як я») і ставить кулю на кубик. Дитина відтворює ці відношення  плоскісними формами. На подальших заняттях можна збільшити  кількість  предметів.

   2-й   в а р і а н т.  Педагог бере собі плоскісні зображення  геометричних форм або предметів-іграшок, а дитині дає об’ємні  предмети. Тепер  він  повинен  по  плоскісній  моделі  відтворити  реальні  просторові  відношення  між  предметами.

«Картина»

М е т а:  вчити  розташовувати  предмети  на  аркуші  паперу (вгорі, внизу); розвивати  увагу, наслідування; закріпити навички сприймання  цілісних  предметів  і  розрізняти  їх  між  собою.

М а т е р і а л:  аркуш  паперу, деталі  для  аплікації, дошка.

Хід  заняття:  педагог  говорить, що  він  буде  робити  картину  на  дошці, а  дитина – на  аркуші  паперу. Тільки  потрібно  уважно  дивитися  і  робити  все так, як  робить  педагог.

«Що  вгорі, а  що  внизу»

Мета:  продовжувати  вчити  дітей  бачити  на  малюнку  реальні  відношення  предметів.

Матеріал:  альбом для обстеження психічних процесів  і  зорово-моторної  координації.

Хід  заняття:  педагог разом з дитиною розглядає малюнки, пояснює, які предмети знаходяться вгорі, внизу, посередині. Потім  дитина відповідає на питання: «Що знаходиться вгорі (внизу, посередині)?».

Друга  серія  питань  така: «Де  знаходиться  м’ячик (картина, мотрійка)?»

Орієнтування  в  просторі. Напрямок  руху: вперед, назад, убік.

М е т а:  Учити  дітей  орієнтуватися  в  просторі  та  правильно  визначати  напрямок  руху: вперед, назад, убік. Формувати  вміння  визначати  місце  розташування  предмета  до  маніпуляції  з  ним  і  після.

М а т е р і а л: Машинки, лялька, ведмедик.

Розвиток предметної діяльності

Розвиток  хватання

1.            «Впіймай  м’яч»

Мета: вчити хапати великі предмети обома руками, розміщуючи  пальці на предметі; правильно встановлювати відстань від себе до м’яча, напрямок в просторі (праворуч, ліворуч, прямо); розвивати зорово-моторну  координацію, діючи обома руками.

Матеріал: надувний м’яч, мотузка.

Хід гри: дитина сидить на стільчику, над нею опускають м’яч, прив’язаний до мотузки. Педагог просить спіймати м’яч, не піднімаючись зі  стільця, показує, як це треба робити, при необхідності сам розміщує  пальці  рук дитини. М’яч з’являється праворуч і ліворуч на такій відстані, щоб  дитина  могла  схопити його обома  руками.

2.           «Потанцюємо  з  брязкальцями»

Мета: вчити захоплювати маленькі предмети однією рукою, враховуючи їх величину і форму; міцно утримувати брязкальце під час таночку, наслідувати дії  педагога.

Матеріал: брязкальця різної форми і величини.

Хід гри: діти сидять за столами. Педагог пересуває брязкальця і  просить дитину спіймати одне з них. Потім ставить дітей  в коло і показує, як  тримати брязкальце за ручку, піднімати його вгору. Діти танцюють з  брязкальцями, наслідуючи дії педагога.

3.           «Переклади  іграшки»

Мета: вчити брати дрібні предмети пучками пальців, розвивати  координаційні дії обох рук.

Матеріал: дрібні  предмети (ґудзики, мозаїка, фішки), таці, банки.

Хід гри: педагог показує пальці, складені пучкою, бере дрібні  предмети і кидає їх в банку, звертаючи увагу дітей на те, що другою рукою він  тримає банку. Потім просить їх  зробити  те саме. Завдання  виконується правою  і лівою рукою.

4.           «Прокоти  кульки»

Мета: розвивати зорово-моторну координацію, закріпити навички хватання  пучкою пальців, розвивати співвідносні дії.

Матеріал: жолоб для скочування, кольорові кульки, кошик.

Хід гри:  педагог показує, як брати кульки пучкою пальців і класти їх на верхній кінець  жолоба. Потім діти повторюють дії педагога.

5.           «Прокоти  кульки  через  ворітця»

Мета: та  сама.

Матеріал: кольорові кульки, ворітця.

Хід гри:   педагог і дитина сидять один навпроти одного. Між ними  ворітця. Педагог бере одну кульку і прокочує її  через  ворітця  до  дитини. Малюк  ловить  і таким самим рухом повертає кульку  назад.

6.           «Розклади  правильно»

Мета: учити  диференціювати  рухи  рук  при  захваті  великих  і  дрібних  іграшок.

Матеріал: великі і дрібні іграшки, коробки.

Хід гри: дитина  отримує  завдання  розкласти  іграшки  в  дві  коробки: великі – в велику коробку, дрібні – в маленьку. Дефектолог слідкує за  правильним захватом великих і дрібних іграшок.

Розвиток  співвідносних  дій

1.            «Постав  мотрійок  на  місця»

Мета: Вчити сполучати отвір в предметі зі стрижнем (співвідносні дії); діяти цілеспрямовано, послідовно: зліва направо, не пропускаючи стрижнів; тримати предмет пучкою  пальців; діяти ведучою рукою, притримуючи основу  іншою рукою.

Матеріал: основа зі стрижнями, мотрійки з отворами.

Хід гри: педагог бере мотрійку однією рукою і показує, як її насадити на  стрижень (при цьому другою рукою притримує  основу). Потім дитина  виконує  завдання за наслідуванням. При утрудненні – застосовуються сумісні дії  дефектолога і дитини.

2.           «Кольорова  гірка»

Мета: розвивати увагу, цілеспрямовані дії, вчити співвідносити отвір зі  стрижнем.

Матеріал: кольорова гірка.

Хід гри:  педагог знімає всі кільця зі стрижнів. Потім бере в руки одне  кільце і звертає увагу дитини на отвір в ньому. Дитина теж роздивляється кільце  і показує отвір. Дефектолог показує на стрижень і говорить: «Зараз я надіну  кільце  на цю паличку» і виконує дію. Потім він просить дитину надіти всі  кільця  на  палички. Педагог спостерігає, щоб дитина виконувала завдання двома  руками: однією притримувала гірку за основу, а іншою (ведучою) брала і  надівала кільця. При  утрудненні – застосовують сумісні  дії.

3.           «Пірамідки»

Мета: вчити співвідносити отвори кілець зі стрижнем, розвиваючи  зорово-моторну координацію при виконанні дій обома руками; формувати  цілеспрямованість  дій,  стійкість  уваги.

Матеріал: пірамідки  різної  величини  і  форми.

Хід гри: Дефектолог розбирає свою пірамідку і пропонує дітям  зробити те саме. Після чого звертає увагу на отвори в кільцях і  показує, як  надіти  їх на стрижень. Діти діють за наслідуванням: однією рукою притримують  основу  пірамідки, а іншою (ведучою)  беруть кільця. При  повторі – руки  міняються.

4.           «Закрий  коробочки»

Мета: вчити виконувати співвідносні дії, розвивати  точність  рухів  рук, зорово-моторну координацію, узгодженість дій обох рук; формувати цілеспрямовану увагу; вчити діяти  шляхом  проб; звертати  увагу  на  властивості  предметів (форму, величину).

Матеріал: 2 коробки  з  кришками  різної  форми.

Хід гри: педагог знімає кришки з коробок і просить закрити  коробочки. Він допомагає дітям зробити правильний вибір: обводить пальчиком  по  контуру  кришки та по краю коробки; вчить  приміряти  кришку  до  коробки.  Коли дитина  закрила коробку, дефектолог каже: «Правильно, ти закрив круглу коробку  круглою кришкою»  і  т.і.       

       При повторному проведенні гри кількість коробок збільшують до  трьох, а  в  подальші роки навчання до  чотирьох – п’яти, вводять  нові  форми – овальну, прямокутну, трикутну.

5.       «Склади  мотрійку»

Мета: вправляти у співвідносних діях; продовжувати розвивати  сумісні  дії обох рук; формувати увагу і цілеспрямовані дії; викликати позитивне    відношення до сюжетних  іграшок.

Матеріал: розбірні  мотрійки, машина.

Хід гри: дитина отримує чотири половинки мотрійки. Педагог складає  свою мотрійку, показує її дитині, милується нею, говорить, яка  вона гарна. Потім  садить мотрійку в машину,  катає її  і  запитує  дитину, чи  не  хоче  його  мотрійка  покататися. Пропонує дитині зібрати своїх мотрійок і покатати їх.

Розвиток  слухового  сприймання (немовного слуху)

1.            «Тук-тук-тук»

М е т а:  Вчити  прислухатися  до  немовних  звуків, викликати  увагу  і  інтерес  до  них; показати, що  немовні  звуки (стук)  можуть  про  щось  повідомляти, попереджати.

М а т е р і а л:  Лялька, ведмедик.

Х і д   г р и:  Діти  сидять  на  стільчиках. Лунає  стук  в  двері. Дефектолог  прислухається, прикладає  палець  до  губ, виказуючи  інтерес  до  звуку. Стук  повторюється  сильніше. Дефектолог  відчиняє  двері. Заходить  помічник  вихователя  з  лялькою  і  говорить  радісно: «Лялька  прийшла! Це  вона  стукала  до  вас». Лялька  пропонує  дітям  потанцювати  з  нею. На  слідуючому  занятті  до  дітей приходить  ведмедик.

2.           «Хто  там»

М е т а:  Вчити  прислухатися  до  немовних  звуків, викликати  увагу  і  інтерес  до  них; показати, що  немовні  звуки (стук)  можуть  про  щось  повідомляти, попереджати.

М а т е р і а л:  Дзвіночок.

Х і д   г р и:  Діти  сидять  на  стільчиках. За  дверима  лунає  дзвіночок. Дефектолог  питає  у  дітей, чи  чули  вони  що-небудь. Діти  відповідають. Дзвін  повторюється. «Хто  б  там  міг  бути? – питає  дефектолог – Давайте  спитаємо: «Хто  там?» Діти  повторюють  хором. За  дверима  відповідають: «Я»  або  «Ми». Дефектолог  відкриває  двері  і  заводить  гостя (гостей) – дитину  з  групи.

3.                 «На  чім  грав  зайчик»

М е т а:  Вчити  розрізняти  звучання  двох  різних  інструментів (барабана  і  гармошки); продовжувати  розвивати  слухову  увагу.

М а т е р і а л: Іграшковий  зайчик (ведмедик, лялька), барабан, дитяча  гармошка.

Х і д   г р и:  Дефектолог  показує  дітям  інструменти, називає  їх, демонструє  їх  звучання. Приходить  зайчик (ведмедик, лялька) і  говорить, що  теж  хоче  пограти, тільки  він  сховається, а  діти  повинні  відгадати, на  чім  він  буде  грати.

4.                 «Веселий  клоун»

М е т а: Продовжувати  виробляти  відношення  до  звуку  як  значимому  сигналу; вчити  швидко  реагувати  на  звук.

М а т е р і а л:  Різні  музичні  інструменти.

Х і д   г р и:  До  дітей  приходить  веселий  клоун, він  буде  вдаряти  в  бубен. Як  тільки  пролунають  удари  треба  швидко  повернутися (не  раніше).

5.«Крокуємо – танцюємо»

М е т а:  Розрізняти  звучання  різних  інструментів  і  діяти  на  кожне  звучання  по-різному: під  барабан – крокувати, під  дудочку – танцювати.

М а т е р і а л:  Барабан, дудочка.

Х і д    г р и: 

1-й  варіант. Дефектолог  показує, що  робити: вдаряє  по  барабану  і  одночасно  крокує  на  місці; бере  дудочку, грає  і  танцює. Діти  наслідують  дії  педагога.

2-й    варіант.  Діти  виконують  рухи  не  за  наслідуванням, а  самостійно. Дефектолог  просить  дітей  уважно  слухати: якщо  він  буде  грати  на  барабані, треба  крокувати, а  якщо  на  дудочці, то  треба  танцювати.

3-й     варіант.   Гра  проводиться  так  само, як  в  другому  варіанті, але  діти  стоять  спиною  до  дефектолога  і  не  бачать  на  чому  він  грає.

Розвиток  слухового  сприймання (мовного  слуху)

1.                 Розкажи  про  своїх  бабусю  і  дідуся.

-           Як  звати  твою  бабусю (дідуся)?

-           Чим  вони  займаються?

-           Як  ти  їм  допомагаєш?

-           Для  мами  ти  син (дочка), а  для  бабусі  і  дідуся?

2.                 «Хто  за  дверима»

       М е т а:  Вчити  прислухатися  до  мовних  звуків, співвідносити  їх  з  предметами; вчити  звукоімітації.

     М а т е р і а л:  Іграшки (котик, собачка, півник, жабка).

     Х і д   г р и:  Помічник  вихователя  знаходиться  за  дверима, тримає  іграшку  і  подає  сигнал. Діти  сидять  на  стільчиках. За  дверима  лунає «мяу», дефектолог  прислухається  і  просить  дітей  послухати. «Хто  б це  міг  бути?» - дефектолог  відкриває  двері  і  заносить  котика. Педагог  просить  дітей  сказати, як  кішка  голос  подає. Діти  разом  з  дорослим  повторюють: «Мяу».

              На  слідуючих  заняттях  до  дітей приходять  інші  тварини – собачка, жабка, півник (кожний  раз хтось  один).

3.                 «Хто  як  кричить»

     М е т а:  Та  сама.

     М а т е р і а л:  Іграшки (котик, собачка, жабка, півник), екран.

     Х і д   г р и:  Дефектолог  ставить  на  стіл  екран  і  говорить, що  за  ним  буде  будиночок  для  звірят, в  будиночку  живуть – котик, собачка, жабка  та  півник. Педагог  імітує  голос  тварин: «мяу», «гав – гав», «ква – ква», «ку-ку-рі-ку», - і  одночасно  маніпулює  іграшкою: пересуває  на  столі  і  заводить  в  дім. Після  цього  пропонує  дітям  уважно  прислухатись, хто  їх  кличе  з  будиночка.

4.                 «Яка  в  мене  картинка?»

     М е т а:  Визначати  слова, кардинально  різні  за  звуковим  складом; розвивати  слухову  увагу.

     М а т е р і а л:  Картки  з  зображенням  3-х  предметів, назви  яких  мають  кардинально  різний  звуковий  склад, маленькі карточки  з  зображенням  тих  самих  предметів.

     Х і д   г р и:  Дефектолог  пропонує  дитині  відгадати, які  карточки  він  тримає  в  руці. Кладе  перед  дитиною  карту  з  трьома  зображеннями  і  називає  одне  з  них. Дитина  показує  карточку,  повторює  слово  і  отримує  маленьку  карточку.

5.                 «Відгадай, хто  прийшов»

     М е т а:  Вчити  прислухатися  до  звуків  людськіх  голосів, розрізняти  голоси  знайомих  людей; розвивати  слухову  увагу.

     Х і д   г р и:  Дитина  сидить  в  кабінеті, спиною  до  дверей. Входить  хтось  з  дітей, або  обслуговуючого  персоналу (голос  яких  дитині  знайомий)  і  говорить: « Здрастуй, Машо!». Дитина, не  обертаючись, повинна  назвати  того, хто  прийшов.

Розвиток зорового сприйняття

Впізнавання  та  розрізнення  предметів

1.            «Знайди  свою  іграшку»

М е т а:  Вчити  впізнавати  знайомі  предмети  серед  інших, розвивати  увагу, викликати  позитивне  ставлення  до  іграшки.

М а т е р і а л: Іграшки.

Х і д   г р и:  Діти  граються  іграшками. Дефектолог  просить  покласти  їх  на  стіл, перемішує  з  іншими  іграшками, накриває  хустинкою, рахує  до  15-20  і  говорить, що  той, хто  знайде  свою  іграшку  отримає  її  назад. Чужу  іграшку  брати  неможна. При  необхідності  дефектолог  допомагає  дітям  згадати, які  іграшки  були  у  них: «З  чим  ти  грав?», «Що  ти  катав?», «Кого  ти  колисала?»

5.                 «Іграшки  йдуть  на  свято»

М е т а:  Вчити  підбирати  однакові (парні)  предмети  за  зразком, активізувати  увагу.

М а т е р і а л:  Парні  іграшки.

Х і д   г р и:  Один  комплект  іграшок  знаходиться  на  столі, другий – на  стільчиках. Дефектолог  говорить: «Ляльки, ведмедики, зайчики  хтять  іти  на  свято  парами, але  не  можуть  знайти  свої  пари. Ведмедику  потрібен  ведмедик, ляльці – лялька, зайчику – зайчик. Допоможіть  їм, дітки».

6.                 «Що  на  картинці»

     М е т а:  Вчити  узнавати  предмет  на  малюнку, розвивати  увагу.

     М а т е р і а л: Набори  предметів  і  їх  зображень.

     Х і д   г р и:  На  окремому  столі  стоять  предмети. Дефектолог  підзиває  до себе  дитину  і  показує  їй  картинку. Дитина  підходить  до  столу  і  вибирає  іграшку, яку  бачив  на  малюнку. Спочатку  вибір  робиться  з  3-х  предметів, а  в  подальшому – з  6-8.

5.  «Лото»

М е т а:  Вчити  вибирати  парні  предмети  за зразком, розвивати  увагу, інтерес  до  взнавання  і  розрізнення  предметів, зображених  на  картинці.

М а т е р і а л: Карти  лото (з  3-х  предметів), маленькі  карточки  з  зображенням  цих  предметів.

Х і д   г р и:  У  дітей  карточки  лото, дефектолог  бере  одну  маленьку  карточку  і  питає: «У  кого  така  картинка?»

6.                 «Чого  не  стало?»

М е т а:  Вчити  запам’ятовувати  предмети  і  їх  зображення, розташування  предметів  і  картинок  в  просторі, розвивати  увагу.

М а т е р і а л: Предмети, іграшки, картинки, хусточка.

Х і д   г р и:  1-й  в а р і а н т.  На  столі – чотири  предмети. Дефектолог  просить  уважно  роздивитися  предмети, накриває  їх  хусточкою, рахує  до  15-ти, непомітно  ховає  один  з  предметів, знімає  хусточку  і  питає: «Чого  не  стало?» 

 2-й  в а р і а н т.  Та  сама  гра  проводиться  з  картинками.

3-й  в а р і а н т.  Гра  проводиться  так  само, як  і  в  першому  варіанті, але  педагог  не  ховає  іграшки, а  міняє  їх  місцями («Що  змінилось?»).

 4-й   в а р і а н т.  Проводиться  так  само з  малюнками.

7.                 «Куди  що  покласти»

М е т а:  Вдосконалювати  здібність  до  узагальнень; вчити  групувати  знайомі  предмети  за  загальною  ознакою, та  розкладати  на  дві  групи: овочі – в  кошик, фрукти – в  вазу.

Розвиток  тактильно-моторного  сприймання

1.                 Розкажи  про  себе.

-      Розкажи  про  свій  вихідний  день.

-      Що  в  цей  день  було  цікавого?

-      Розкажи, що  було  вранці, а  що – ввечері.

2.                 «Знайди  свою  іграшку  в  мішечку»

М е т а:  Учити  впізнавати  на  дотик  знайомі  предмети, не  просто  тримати  предмет  в  руці, а  ощупувати, переміщаючи  долонь  і  пальці  по  предмету.

М а т е р і а л:  Іграшки  різної  форми, величини, фактури, «чудесний  мішечок».

Х і д   г р и:  Діти  сидять  на  своїх  місцях. Дефектолог  роздає їм  іграшки  і  пропонує  пограти  з  ними. Через  деякий  час  він  показує  «чарівний  мішечок», говорить, що  в  нього  можна  сховати  іграшки, а  потім  знайти  їх.  Діти  ховають  іграшки  в  мішечок. Педагог  затягує  шнурок, трясе  мішечком  і  просить  дитину  знайти  свою  іграшку, не  заглядаючи  всередину.  Якщо  іграшка  вибрана  невірно, дефектолог  кладе  її  мішечок  і  достає  потрібну. Роздивляється  і  ощупує  іграшку  разом  з  дитиною, вчить  його  цьому  методу, показуючи, як  пересувати  пальці  по  предмету, звертаючи  увагу  на  форму, величину, фактуру, частини  предметів.

3.                 «Холодне-тепле-гаряче»

М е т а:  Продовжувати  формувати  тактильне  розрізнення  якостей  предметів; познайомити  з  тактильним  розрізненням  температури  і  значенням  слів  «холодний», «теплий», «гарячий»  і  «холодно», «тепло», «гаряче».

М а т е р і а л:  Три  однакові  пляшки  з  холодною, теплою  та  гарячою  водою.

Х і д   г р и:  На  столі  дві  пляшки – з  холодною  і  теплою  водою. Дефектолог  просить  дитину  заплющити  очі  і  дає  йому  в  руки  одну  з  пляшок. Потім  ставить  її  на  місце, пропонує  дитині  відкрити  очі  і  знайти  ту  пляшку, що  була  у нього  в  руках. Дитина  ощупує  пляшки  і  знаходить  потрібну. Педагог  питає: «Яка  тут  вода – холодна  чи  тепла?»

При  повторних  проведеннях  гри  вводиться  третя  пляшка  з  гарячою  водою.

4.                 «Чудесний  мішечок»

М е т а:  Вчити  вибирати  предмети  за  зразком  на  дотик, розвивати  увагу, формувати  емоційно-позитивне  відношення  до  гри.

М а т е р і а л:  Парні  предмети, мішечок.

Х і д   г р и:  1-й  в а р і а н т . На  столі  два  комплекти  однакових  іграшок – два  м’ячі, дві  ляльки, дві  лялькові  тарілочки, дві  машинки. Дефектолог  бере  одну  пару  предметів, роздивляється  їх  з  дітьми  і  називає, звертає  увагу  на  те, що  предмети  однакові. Потім  кладе  один  з  них  в  мішечок. Також  з  іншою  парою  предметів. Предмети, які  залишилися  на  столі, накриваються  хустинкою. Дитина  підходить  до  педагога. Він  дістає  з-під  хусточки  один  з  предметів, пропонує  подивитися  на  нього, не  беручи  його  в  руки, а  потім  знайти  такий  самий  в мішечку. Дитина  витягає  потрібний  предмет, порівнює  його  зі  зразком. При  повторному  проведенні  гри  в  мішечок  можна  покласти  три, а  потім  чотири, п’ять  предметів.

2-й  в а р і а н т.  Змінюється  спосіб  подачі  зразка. Дитина  не  тільки  роздивляється  іграшку-зразок, але  й  ощупує  її  під  керівництвом  педагога. Гра  проводиться  так  само, як  і  в  першому  варіанті.

3-й  в а р і а н т.  Зразок  дитина  не  баче, а  тільки  ощупує. Дитина  ощупує  предмет-зразок  під  хустинкою, не  дивлячись  на  нього, а  потім  знаходить  такий  самий  в  мішечку.

Дидактична  гра «Чудесний  мішечок» (всі  три  варіанти) проводиться  також  з  метою  навчити  дітей  визначати  на  дотик  різні  об’ємні  геометричні  форми (куб, кулю, паралелепіпед, піраміда  і  т.і.)  і  предмети  за  величиною

(великий, самий  великий, маленький, самий  маленький, високий, низький, широкий, вузький). Вибір  проводиться  з  двох, а  потім  з  трьох – п’яти  предметів. 

Розвиток  мовного  спілкування

1.                 Розкажи  про  себе.

-               Як  тебе  звати?

-               Як  звати  твоїх  батьків?

-               Скільки  тобі  років?

-               Коли  в  тебе  день  народження?

-               Як  називається  місто, в  якому  ти  живеш?

-               Чи  знаєш  ти  свою  домашню  адресу?

2.  «Поклич»

     М е т а:  Формувати  у  дітей  передумови  до  ділового  спілкування; вчити  звертатися  один  до  одного  по  імені, запам’ятовувати  імена  товаришів.

     М а т е р і а л:  М’яч.

     Х і д   г р и:  Дефектолог  приносить  новий  яскравий  м’яч  і  пропонує  одному  з  дітей  пограти  разом – покатати  його  один  одному. Потім  говорить: «Я  грала  з  Сашею. Саша, з  ким  ти  хочеш  пограти? Позви.» Хлопчик  кличе  товариша: «Діма, іди!».

3.  «Передай  дзвіночок»

М е т а: Та  сама, вчити  кликати  один  одного  по  імені, пропонуючи  виконати  дії.

М а т е р і а л:  Дзвіночок.

Х і д   г р и:  Дефектолог  дзвенить  дзвіночком  і  говорить: «Кого  я  покличу, той  теж  буде  дзвеніти  дзвіночком. Таня, іди, візьми  дзвіночок». Дівчинка  виконує  дію  і  кличе  слідуючого, називаючи  його  по  імені. Якщо  деякі  діти  ще  не  можуть  вимовляти  імена, вони  можуть  користуватися  вказівним  жестом.

4.  «Чого  не  вистачає»

М а т а:  Продовжувати  вчити  діловому  спілкуванню, звертатися  з  проханням  до  дорослого; враховуючи  певний  рівень  розвитку  мовлення  дітей, вводити  вираз  «дайте, будь ласка», дякувати  за  допомогу  («спасибі») або  допускати  використання  вказівного  жесту.

М а т е р і а л:  Окремі  частини  предметів (з  картону): машина, будинок, поїзд.

Х і д   г р и:  Дефектолог  роздає  конверти  з  набором  частин  предметів (одної  деталі  не  вистачає). Він  просить  дітей  скласти  з  частин  цілий  предмет. Діти  складають  і  виявляють, що  якоїсь  деталі  не  вистачає. Їм  потрібно  звернутися  до  дефектолога: «Тетяна  Олександрівна, дайте  мені, будь ласка, колесо  від  машини!»

5.  «Лото»

М е т а:  Та  сама.

М а т е р і а л:  Великі  карточки  лото  і  маленькі  картинки  до  нього.

Х і д   г р и:  Дефектолог  роздає  великі  карточки  лото  дітям, дає  час  роздивитися  малюнки. Перед  педагогом  маленькі  картинки, він  бере  першу, показує  її  дітям  і  питає: «Що  це?»  Дитина  відповідає: «Це  машина». Дефектолог  задає  слідуюче  питання: «У  кого  на  картинці  машина?» Дитина, у  якої  на  великій  картинці  машина, відповідає: «У  мене  машина». – «Що  ти  робиш  з  машиною?» - питає  дорослий. «Я  її  катаю» - каже  дитина. На  прохання  дитини: «Дай  картинку», - дефектолог  віддає  йому  картинку  і  показує, як  треба  закрити  зображення  іграшки  на  великій  карточці: чистою  стороною  вгору. Так  обігруються  всі  картинки.

6.  «Склади  картинку»

М е т а:  Вчити  дітей  складати  розрізну  картинку, яка  складається  з  кількох  частин (2 – 4). Вдосконалювати  зорове  сприймання  предмета.

М а т е р і а л:  Розрізні  картинки  з  2 – 4 частин. Лінія  розрізу  йде  вздовж  або  поперек  малюнка  і  ділить  її  пополам.

Х і д   г р и:  Дефектолог  показує  дитині  складену  розрізну  картинку  і  просить  назвати  зображений  на  ній  предмет. Дитина  відповідає: «Це  пірамідка». – «А  тепер  я  пірамідку  зламаю», - каже  дефектолог  і  розсуває  частини  картинки. «Склади  пірамідку», - звертається  він  до  дитини. Дитина  з’єднує  частини  розрізної  картинки.

Поступово  робота  з  розрізною  картинкою  ускладнюється: частини  картинки  розвертаються  відносно  одна  одної  під  різним  кутом, міняються  місцями.

7.  «Впізнай  предмет»

М е т а:  Учити  впізнавати  предмети  за  контуром. Розвивати  зорове  сприймання  предмета.

М а т е р і а л:  Картинки  з  контурним  і  кольоровим  зображенням  предметів.

Х і д   г р и:  1-й   в а р і а н т.  Дефектолог  викладає  перед  дитиною  три  картинки  з  кольоровим  зображенням  предметів, знайомих  дитині  і  просить  назвати  їх.  Потім  показує  контурне  зображення  одної  з  картинок, питає: «Що  це?»  Дитина  називає. Дефектолог  дає  йому  картинку  і  просить  розмістити  поряд  зі  схожою  картинкою, яка  лежить  на  столі.

2-й   в а р і а н т.  Дефектолог  показує  дитині  контурне  зображення  предмета  і  питає: «Що  це?»  Дитина  називає. Доцільно  за  один  раз  показувати  від  3-х  до  5-ти  картинок.

Впізнавання  предметів  на  дотик

1.                 Розкажи  про  себе.

-               Як  тебе  звуть? (прізвище, ім’я)

-               Скільки  тобі  років?

-               Де  ти  живеш? (домашня  адреса)

-               В  якому  місті  ти  живеш?

2.                 «Чудесний  мішечок»

М е т а:  Вчити  вибирати  предмети  за  зразком  на  дотик, розвивати  увагу, формувати  емоційно-позитивне  відношення  до  гри.

М а т е р і а л:  Парні  предмети, мішечок.

Х і д   г р и:  1-й  в а р і а н т . На  столі  два  комплекти  однакових  іграшок – два  м’ячі, дві  ляльки, дві  лялькові  тарілочки, дві  машинки. Дефектолог  бере  одну  пару  предметів, роздивляється  їх  з  дітьми  і  називає, звертає  увагу  на  те, що  предмети  однакові. Потім  кладе  один  з  них  в  мішечок. Також  з  іншою  парою  предметів. Предмети, які  залишилися  на  столі, накриваються  хустинкою. Дитина  підходить  до  педагога. Він  дістає  з-під  хусточки  один  з  предметів, пропонує  подивитися  на  нього, не  беручи  його  в  руки, а  потім  знайти  такий  самий  в мішечку. Дитина  витягає  потрібний  предмет, порівнює  його  зі  зразком. При  повторному  проведенні  гри  в  мішечок  можна  покласти  три, а  потім  чотири, п’ять  предметів.

2-й  в а р і а н т.  Змінюється  спосіб  подачі  зразка. Дитина  не  тільки  роздивляється  іграшку-зразок, але  й  ощупує  її  під  керівництвом  педагога. Гра  проводиться  так  само, як  і  в  першому  варіанті.

3-й  в а р і а н т.  Зразок  дитина  не  баче, а  тільки  ощупує. Дитина  ощупує  предмет-зразок  під  хустинкою, не  дивлячись  на  нього, а  потім  знаходить  такий  самий  в  мішечку.

Дидактична  гра «Чудесний  мішечок» (всі  три  варіанти) проводиться  також  з  метою  навчити  дітей  визначати  на  дотик  різні  об’ємні  геометричні  форми (куб, кулю, паралелепіпед, піраміда  і  т.і.)  і  предмети  за  величиною

(великий, самий  великий, маленький, самий  маленький, високий, низький, широкий, вузький). Вибір  проводиться  з  двох, а  потім  з  трьох – п’яти  предметів.

3.                 «Знайди  свою  іграшку  в  мішечку»

М е т а:  Учити  впізнавати  на  дотик  знайомі  предмети, не  просто  тримати  предмет  в  руці, а  ощупувати, переміщаючи  долонь  і  пальці  по  предмету.

М а т е р і а л:  Іграшки  різної  форми, величини, фактури, «чудесний  мішечок».

Х і д   г р и:  Діти  сидять  на  своїх  місцях. Дефектолог  роздає їм  іграшки  і  пропонує  пограти  з  ними. Через  деякий  час  він  показує  «чарівний  мішечок», говорить, що  в  нього  можна  сховати  іграшки, а  потім  знайти  їх.  Діти  ховають  іграшки  в  мішечок. Педагог  затягує  шнурок, трясе  мішечком  і  просить  дитину  знайти  свою  іграшку, не  заглядаючи  всередину.  Якщо  іграшка  вибрана  невірно, дефектолог  кладе  її  мішечок  і  достає  потрібну. Роздивляється  і  ощупує  іграшку  разом  з  дитиною, вчить  його  цьому  методу, показуючи, як  пересувати  пальці  по  предмету, звертаючи  увагу  на  форму, величину, фактуру, частини  предметів.

4.                 «Холодне-тепле-гаряче»

М е т а:  Продовжувати  формувати  тактильне  розрізнення  якостей  предметів; познайомити  з  тактильним  розрізненням  температури  і  значенням  слів  «холодний», «теплий», «гарячий»  і  «холодно», «тепло», «гаряче».

М а т е р і а л:  Три  однакові  пляшки  з  холодною, теплою  та  гарячою  водою.

Х і д   г р и:  На  столі  дві  пляшки – з  холодною  і  теплою  водою. Дефектолог  просить  дитину  заплющити  очі  і  дає  йому  в  руки  одну  з  пляшок. Потім  ставить  її  на  місце, пропонує  дитині  відкрити  очі  і  знайти  ту  пляшку, що  була  у нього  в  руках. Дитина  ощупує  пляшки  і  знаходить  потрібну. Педагог  питає: «Яка  тут  вода – холодна  чи  тепла?»

При  повторних  проведеннях  гри  вводиться  третя  пляшка  з  гарячою  водою.

5.                 «Що  лежить  в  мішечку»

М е т а:  Продовжувати  вчити  здійснювати  вибір  за  зразком, спираючись  на  тактильно-моторний  образ  предмета, закріпляти  знання  слів-назв предметів, їх  форми, величини.

М а т е р і а л:  Парні  предмети – об’ємні  геометричні  форми, предмети  різної  величини, «чудесний  мішечок», хусточка.

Х і д   г р и:  На столі  під  хусточкою  декілька  (2 – 3)  предметів (наприклад, куля, кубик, яблуко). В  мішечку  знаходиться  всього  один  предмет (наприклад, кубик). Дефектолог  просить  одну  дитину  визначити  на  дотик, що  лежить  в  мішечку. Потім  знімає  хусточку  з  предметів, які  лежать  на  столі  і  дитина  знаходить  такий  самий  предмет, який  вона  ощупувала  в  мішечку. Дефектолог  пропонує  дітям  перевірити  вибір, дістає  з  мішечка  кубик  і  показує. Діти  називають  предмет. Потім  завдання  ускладнюється: для  вибору  даються  тільки  округлі  або  тільки  вугловаті  предмети. Дитині  потрібно  мати  вже  більш  точну  уяву  про  предмет, а  не  тільки  визначати  на  дотик, що  цей  предмет  округлої  форми.

      Далі  завдання  ще  більше  ускладнюється: дитині  потрібно  встановити  відмінність  не  тільки  по  формі, але  відмінність  за  величиною (наприклад, під  хусточкою  знаходяться  дві  мотрійки: велика  і  маленька – і  дерев’яне  яйце).

6.                 «Знайди  ляльці  іграшку»

М е т а:  Продовжувати  вчити  вибирати  предмети  на  дотик  за  зразком  форми  і  величини, спираючись  при  цьому  на  зоровий, зорово-моторний  зразок; закріплювати  назви  предметів, форм, величин.

М а т е р і а л:  Лялькове  взуття  різної  величини, тарілочки, чашечки, ложечки  з  лялькового  сервізу, кульки  і  кубики  різної  величини, «чудесний  мішечок».

Х і д   г р и:  Дефектолог  приносить ляльку  без  однієї  туфельки  і  говорить, що  туфельки  всіх  ляльок  склали  в  мішечок  і  наша  лялька  не  може  знайти  свою, допоможіть  їй. Дитина  уважно  дивиться  на  туфельку  і  знаходить  таку  саму  в  «чудесному  мішечку». Лялька  дякує  дитині  і  йде. Потім  приходить  інша  лялька  і  просить  знайти  її  посуд, щоб  прийняти  гостей.

Засвоєння  дій  за  зразком

1.                       «Дзеркало»

М е т а:  Вчити  виконувати  рухи  за  зразком.

М а т е р і а л:  Ширма.

Х і д   г р и:  Діти  стоять  біля  ширми, дефектолог – за  ширмою. Зафіксувавши  певне  положення  рук (наприклад, одна  вгорі, друга на  поясі), виходить  з-за  ширми  і  говорить: «Дзеркало, дзеркало, зроби  так, як  я». діти  виконують  завдання. Гра  повторюється, але  дефектолог  за  ширмою  приймає  інше  положення  рук.

2.                        «Мавпочка»

М е т а:  Та  сама.

Х і д   г р и:  Проводиться  так  само, як  і  за  наслідуванням (Картка № 4), тільки  зміна  положення  рук  відбувається  за  ширмою.

3.                 «Будиночки  для  мотрійок»

М е т а:  Вчити  аналізувати  елементарний зразок  з  двох  частин, діяти  за  зразком.

М а т е р і а л:  Будівельний  набір – куби  і  трикутні  призми  двох  розмірів (великі  і  маленькі), по  дві  мотрійки  на  дитину (велика  і  маленька), екран.

Х і д   г р и:  В  гості  до  дітей  приходять  мотрійки. Діти  грають  з  ними, «водять»  гуляти. Дефектолог  говорить: «Скоро  піде  дощ – треба  зробити  будиночки, щоб  мотрійки  могли  сховатися  в  них  від  дощу». Роздає  дітям  будівельний  матеріал, і  вони  за  наслідуванням  будують  великі  будиночки. Потім  дефектолог  за  екраном  будує  маленький  будиночок, показує  дітям  і  пропонує  побудувати  такі самі  для  маленьких  мотрійок. Тим, у  кого  виникають  труднощі  при  виконанні  завдання, допомагає  проаналізувати  зразок, жестом  показуючи  на  різні  частини  будови, або  пропонує  діяти  за  наслідуванням.

4.                 «Зроби  ціле»

М е т а:  Та  сама 

М а т е р і а л:  Глина  або  пластилін, тарілочки, екран.

Х і д   з а н я т т я:  Дефектолог  роздає  глину. Показує  свій  комок  і  говорить: «В  мене  великий  цілий  кусок  глини  і  у  вас  такі  самі». Закриває  екраном, відщипує  маленькі  кусочки, показує  дітям  і  пропонує  зробити  такі  самі. Діти  виконують  завдання. Потім  за  екраном  дефектолог  з’єднує  кусочки  глини  і  показує  великий  комок: «В  мене  цілий  кусок  глини. Зробіть  такий  самий». Діти  виконують  дії  за  зразком. При  необхідності  застосовується  показ.

5.                 «Спритний  ведмедик»

М е т а:  Та  сама.

М а т е р і а л:  2 – 3  ведмедики, екран.

Х і д   г р и:  Дефектолог  роздає  дітям  ведмедиків  і  говорить: «Подивимось, чий  ведмедик  самий  спритний. Мій  буде  показувати, а  ваші  повинні  зробити  так  само». За  екраном  дефектолог  садить  ведмедика  на  стіл  і знімає  екран. «Чий  ведмедик  спритний?» - питає  він  і  пропонує  так  само  посадити  своїх  ведмедиків. За  екраном  змінює  позу  іграшки (кладе  його, піднімає  йому  лапи) і  знову  просить  дітей  зробити   за  зразком потрібні  дії  з  іграшкою. В  разі  необхідності  допомагає  дітям, вдається  до  показу.

6.                 «Зроби  грибочок»

М е т а:  Продовжувати  вчити  дітей  відтворювати  зразок  з  двох  частин.

М а т е р і а л:  Заготовки  з  картону (окремо  шляпки  і  ніжки)  по  кількості  дітей.

Х і д   з а н я т т я:  Діти  сидять  біля  маленького  столу, на  ньому  зелений  аркуш  паперу. «Це  галявина, на  ній  зараз  виросте  багато  грибів», - говорить  дефектолог  і  роздає  дітям  заготовки. За  екраном  складає  зі  своїх  заготовок  грибочок, розміщує  його  на  галявині  і  пропонує  дітям  зробити  такі  самі.

7.                 «Стільчик  для  мотрійки»

М е т а:  Та  сама.

М а т е р і а л:  Маленькі  мотрійки, будівельний  матеріал (кубики, цеглинки).

Х і д   г р и:  До  дітей  приходять  мотрійки, за  наслідуванням  дій  педагога  гуляють, танцюють, стрибають. «Мотрійки  стомилися  і  хочуть  посидіти. Їм  потрібні  стільчики» - каже  дефектолог. За  екраном  з  будівельного  матеріалу  складає  стільчик  для  своєї  мотрійки, прибирає  екран  і  показує  дітям, пропонуючи  зробити  такі  самі. Потім  діти  розсаджують  мотрійок  на  стільчики.