Розвивайте мовлення дитини

КАЛЕНДАР РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДИТИНИ

Якщо вашій дитині від 0 року до 1 року

1. Дуже важлива ваша емоційна реакція в спілкуванні з малюком. Дитина буде охочіше «гуліти», «пробуючи» звуки на смак, якщо мама не залишає без уваги його спроби. Підкріплюйте схваленням і усмішкою лепет дитини.

2. Намагайтеся частіше розмовляти з дитиною, озвучувати свої і її дії. Одягаючи малюка, називайте частини тіла і предмети одягу («На ніжки одягнемо носочки»). Показуючи іграшки, називайте їх, озвучуйте, як вони «говорять»: «Ось кішечка, вона скаже:«Няв-няв». Де кішечка?». Після півроку можна пограти з дитиною в «Ладусі» або «Сороку-Ворону».

3. Під час спілкування з дитиною важливо, щоб вона мала змогу чути і себе, і батьків, бачити міміку дорослого. Так малюкові легше повторювати звуки, вимовлені дорослим. Звідси стає зрозуміло, чому включення телевізора або радіо не може замінити дитині занять з мамою.

4. Намагайтеся також забезпечити дитині свободу рухів, що допоможе розвитку не тільки її моторики, а й мовної артикуляції, які тісно пов'язані з ритмічними рухами.

Якщо вашій дитині від 1 року до 3 років

 1. У цей період розвиток мовлення безпосередньо пов'язаний з практичною діяльністю дітей в певній ситуації, тому приділяйте більше часу сумісним іграм і творчим заняття з дитиною, супроводжуючи їх коментарями. Наприклад, якщо ви разом щось будуєте з кубиків, озвучуйте порядок дій, назви складових частин, порівнюйте їх колір, форму, розміри.

2. Після року пора читати дитині дитячі книжки з короткими віршами (наприклад, вірші А. Барто). Ближче до трьох років дітям можуть сподобатися українські народні казки («Курочка Ряба», «Ріпка»), вірші К. Чуковського.

3. У період формування мовних навичок діти легко відтворюють дефекти мовлення близьких (картавість, шепелявість, заїкання). Виправити мовлення дитини згодом буває досить важко, тому люди, які доглядають за дітьми, повинні намагатися позбутися недоліків у своєму мовленні або звести їх до мінімуму. Не слід також сюсюкати, спотворюючи власне мовлення.

4. Трирічний малюк може виконувати прості інструкції дорослого, однак, інструкції загального характеру викликають труднощі. Щоб полегшити завдання, спочатку давайте інструкцію до кожної дії (наприклад: "спочатку закачай рукава", "відкрий кран", "візьми мило"). Тільки після освоєння дитиною всього ланцюга дій можна переходити до загальної інструкції ("помий руки").

Якщо вашій дитині від 4 до 6 років

1. У цьому віці діти часто звертаються до батьків з численними запитаннями про подій та явищ, що відбуваються навколо. Відповіді повинні бути простими, і спиратися на знайомі дитині поняття, які відображають реальний стан речей (наприклад, мурахи зимують під снігом, їм там тепліше). Заохочуйте пізнавальний інтерес дитини, оскільки це формує основу її творчої та розумової активності.

2. Приділяйте більше часу читанню дитячих книг. Якщо в ході читання дитина задає питання, обов'язково дайте відповідь на них. Розгляньте разом картинки, обговоріть, який момент сюжету на них зображений. Наступного разу можна запропонувати дитині самостійно розповісти сюжет прочитаної казки, дивлячись на картинки. Дочитавши книгу, поділіться враженнями, хто з героїв сподобався і чому – це  сприяє розвитку вміння вільно висловлювати свої думки.

 3. У 4-5 років дитина повинна мати уявлення про професії. Почати можна з доступної розповіді про те, ким працюють батьки. Щоб малюку було легше запам'ятати, як називається той чи інший фахівець і чим він займається, можна використовувати картинки із зображенням професій (наприклад, купити тематичне лото). Пограйте з дитиною в «лікаря», «перукаря», «кухаря» тощо, в грі знання закріплюються міцніше, ніж при розповіданні.

4. Дуже доречними будуть ігри з м'ячем, тематика яких залежить від того, які знання дитині потрібно закріпити. Ось кілька прикладів: дорослий кидає м'яч, називаючи колір, а дитина повинна назвати фрукт або овоч даного кольору; дорослий називає предмет, а дитина говорить для чого він; дорослий називає тварину, а дитина – її дитинча.

5. Ближче до шкільного віку у дітей з'являється інтерес до відносин між людьми, їх почуттів і вчинків (чому люди радіють, сердяться, лякаються тощо). Розмовляйте про це опираючись на приклади з життя дитини або відомих їй літературних героїв. Такого роду спілкування розвиває вміння усвідомлювати емоції, оцінювати свої і чужі вчинки, що особливо важливо для становлення особистості дитини та її подальшої соціалізації.

Чи може мова жестів застосовуватися при аутизмі?

Супровід усного мовлення окремими жестами може сприяти розвитку комунікації при аутизмі

Автор: Стівен М. Едельсон / Stephen M. Edelson

Переклад: Олександра Чернова

Джерело: Autism-help.org

Жестове мовленя, зазвичай, є засобом комунікації для людей з порушеннями слуху. Проте жестове мовлення можна також використовувати для навчання людей з порушеннями розвитку, у яких  невеликі або відсутні навички комунікації. В даний час навчання дітей-аутистів жестовому мовленню вже не так популярно, як раніше. Можливо, це пов'язано з ростом популярності різних систем комунікації за допомогою комп'ютера.

Проте, дослідження показують, що навчання усного мовлення одночасно з жестовим мовленням значно прискорює надбання людиною мовних навичок (Creedon, 1976; Kopchick, Rombach, & Smilovitz, 1975; Larson, 1971; Miller & Miller, 1973). Навчання усного мовлення одночасно з елементами жестового мовлення зазвичай називають «калькуючим жестовим мовленням», одночасною комунікацією або тотальною комунікацією.

Жестове мовлення корисне для тих людей, які мають невеликі навички комунікації і мовні можливості або не мають їх взагалі. Жестове мовлення не рекомендується людям, які мають відносно великий словниковий запас. Більш того, жестовому мовленню можна навчити людей різного рівня розвитку.

Прояви небажаної поведінки, пов'язані з аутизмом та іншими порушеннями розвитку, наприклад, агресію, дратівливість, самоушкодження, тривожні розлади і депресію, часто пов'язують з нездатністю до спілкування з іншими людьми. Елементи жестового мовлення можуть, як мінімум, дозволити дитині спілкуватися за допомогою символів, і це може стимулювати розвиток  навичок усного мовлення. Ще одна можлива перевага при навчанні жестовому мовленню – дитина також може навчитися звертати увагу на невербальні знаки інших людей, а також на свою власну мову тіла.

Існує кілька різних форм жестового мовлення; для навчання жестового мовлення краще використовувати метод «калькуючого жестового мовлення» або жести, які супроводжують усне мовлення. Оскільки більшість людей не розуміють жестове мовлення, то в ідеалі бажано використовувати систему комунікації картинками або електронні комунікатори для спілкування на додаток до жестового мовлення, щоб полегшити спілкування з тими, хто не розуміє жести.

Вивчення програми жестового мовлення краще почати з жестів, що позначають основні потреби, наприклад: їсти, пити, користуватися туалетом. У цьому випадку дитина буде мотивована використовувати жести, щоб висловити свої бажання. Навчання першого жесту може статися за кілька хвилин або ж кілька місяців, але в міру того, як дитина освоює все більше і більше жестів, їх стає все легше і швидше вчити.

Як було сказано вище, навчання жестовому мовленню  одночасно з мовленням значно прискорює навчання. Одна з можливих причин в тому, що обидві форми комунікації стимулюють одну частину мозку. ПЕТ-сканування мозку показує, що, коли людина розмовляє або користується жестами, задіяна одна й та сама частина мозку (Poizner, Klima, & Bellugi, 1990). Таким чином, при використанні методу «калькуючого жестового мовлення», частина мозку, яка бере участь в мовленні, отримує стимуляцію з двох джерел (жест і мову), а не з одного (жест або мова).

На закінчення необхідно відзначити, що навчання жестовому мовленню дітей з аутизмом або іншими порушеннями розвитку, не перешкоджає навчанню усного мовлення. Існують наукові дані, які підтверджують, що навчання жестовому мовленню одночасно з усним мовленням насправді покращує здібності до усного спілкування.